Да! Поучительная вещь.Надо вырасти с папой орлом, что бы потом летать по жизни.

Про те, як МИШЕНЯТКО став жити з ЇЖАКОМ У теплому в тиши темному підвалі Жили сірі миші - добро наживали. Сірий мишенятко був їх сіночок, Мерз він в підвалі - слабкИй паросточок. Мишенятко не тихий, та й негучній, Не ті, щоб дурний, но… не Розумний, Був не смилівій - ні чорний ні білий - Звичайний мишенятко з тонким хвостом, Сіра шубка, та вушка сторчком. Сонца промені нору зігрівало Золотому світла до себе затягало. Що можна було мишеняті бажаті, Йому б спокійно жити пожіваті. Мишенятко порушив мишачій звичай, Сонце назустріч з норки він вийшов, Пізно дізналася про цЕ рідня, Мишенятко гуляє Серед Білого дня. Лазурне небо вібліскує над ним, Кличе Безодня - блакитна синь. Повітря нагрітій до зірок струмує, У небі міготять птахИ - не сумують. Тихесенько так мишеня шепотів: Я адже ні разу так не злетів. Хочу навчітіся я швидко літаті, Так само як птах крілатім я стати. Безглузда життя в підвалі з мишамі, Треба посперечатіся в польоті з орлами, Піднятіся стрімко під саму блакить, І землю побачіті, хоч бі на мить. Вірослі раптом на спіні у мишенятко Крила Великі з тугою перетінкою, З міцної и тонкою шкірою скріпучої - Він ставши не мишей, а Мишею летючої. Вісь вже в небо мишенятко занурівсЯ, Поруч зі свистом проносяться птиці. Щаслів мишенятко - ВІН у небі літає І врізався відразу в весЕлу зграю. Над гірською вершиною він гордо тремтіть, Щастя в серці яскраво горить. Раптом чує він злісній клекіт пернатих: Літає як птах, сам з пащею - зубатий, Ні пір'я, нІ дзьоба, гладкий як камінь. Дивись- то це миша! Знахабніла, - бажає посперечатіся з царями - орлами! У небі нашому не потрібно мишей! Бійте її, та женіть в зашій. Зграя птахів на мишенятко напала, КрИлами била, клювала, щипала. Мишеня заклювалі, - на землю він впав, Раптом побачив знайомий підвал. У пилку віддіхався, и щасливий вітаті: Він вдома і знову хоче літаті. Від шуму прокинув всі миші в підвалі, Скочій з переляку, у темряві засновали? Я Свій! Мишенятко! Синочку я ваш! В страху кинувся батько и мати. З луг стірчать Лише очі й вуса, Шепіт и шелест, хвіст и носи. Дівіться, дівіться - він без хвоста, Очі не такі, забарвлення не та. Зроду таких не було мишей, Гнали мишенятко з підвалу втрішій. Миші натОвпом на мишенятко напали Кусали,штовхали, пищали, щипали З хати рідного мішенятко прогнали ... У руїнах старих, де цвіль бруд и тиша, Живе в напівтемряві летЮча миша. Чи не бігаті їй Більше в підвалі з мишамі, Чи не бачіть птахів, - літає ночами. Лиха роковина- жахліва і Втрата, Нема назавжди, - ні батько і мати, Мишенятко Своїм птахи не візналі, Поверненння у нірку рідну немає. У руїнах старих оточен в чужом Живе, як уміє, МИШЕНЯ з ЇЖАКОМ. [550x413]

ну да... и Киплинг писал об этом.. "Я волк! Я волк свободного племени!"))

Все верно, но если орел - реальный орел, он никогда не будет подстраиваться под куриц, кровь возьмет свое.

Ответ на комментарий Михаил_Зенькович # Флаг тебе в руки!

[показать]

Спасибо!

мудро