Я її зустрів врешті решт,
але все це змінив: мій арешт..
Я бачу сни, я бачу сни
Ти до мене не пиши не дзвони коли я бачу, коли я бачу сни...


Коли я від жаху пркидаюсь від почуття, що мене зараз будуть вбивати, вихоплюю ножа з-під подушки, б'ю в порстір, а потім розумію - що сон, нанилось, я дома, і ніхто мені не загрожує, я можу вільно спати...
але засинаю і знов прокидаюсь від відчуття присутності іншої особи...
і знов...
а потім він мені каже: ти був бійцем, але не залишився людиною: ти вбивав, коли це не було обов'язковим... ти проклятий...
з тебе спитають... і що ти відповіси??

А мну пофіг: треба - відповім, трбе - здамся.... я хотів... я був... я буду...