А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко,хоч Майдан ридав.. І з кровґ ю перемішана сльоза.... А батько сина ще не відпускав. .Й заплакав Бог,побачивши загін-- Спереду--сотник ,молодий,вродливий, І юний хлопчик в касці голубій , І вчитель літній--сивий-сивий..І рани їхні вже не ґїм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела,злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла..