Кропивницький Марко Лукич народився 22 травня 1840 в селі Бежбайраки на території сучасної Кропивницької області, помер 21 квітня 1910 в Херсонській області.
Український театральний діяч, актор і драматург, один з видатних знавців і популяризаторів козачого побуту.
Частиною української історії Кропивницький став як видатний драматург, режисер і актор, один із засновників українського театру. За своє життя він написав близько 40 п'єс, з них багато стали широко відомими.
Свого часу з-під пера Кропивницького вийшли драматургічні твори «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», а також «Глитай, або ж Павук» і «По ревізії».
Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтича М.К.Рудковського в слободі Олександрівка. 1856 року із похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в м. Бобринці.
Служив там же у повітовому суді. У 1862-1863 рр. — вільний слухач юридичного факультету Київського університету. Під враженням однієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, він пише п’єсу «Микита Старостенко».
З лютого 1864 р. — знову на службі в Бобринецькому повітовому суді. З 1865 — у м. Єлисаветградi (тепер м. Кіровоград), куди перенесено повітовий центр. Працює секретарем поліційного управління, згодом — у Єлисаветградському сирітському суді. На 28-му році життя одружився з Олександрою Костянтинівною Вукотич (1851-1880).
З 1869 р. — секретар Бобринецької міської думи. У 1871 р. Кропивницький перейшов у професіональні актори, погодившись працювати у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду. У 1872 р. в одеській газеті «Новороссийский телеграф» було опубліковано водевілі М. Кропивницького «Помирились» і «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання».
З 1873 р. — у складі Харківського театру Александрова—Колюпанова. 1874 р. М.Л.Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає з великим успіхом. У лютому 1875 р. вирушає на гастролі в Галичину, де стає наставником і режисером галицького театру «Руська бесіда», привносить ряд новацій у його діяльність.
В 1876—1881 рр. — у складі російських труп Сімферополя, Єлисаветграда, Кременчука. У 1882 р. він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером. Починається нова епоха в історії українського професійного театру. Своєрідним явищем є комедії Кропивницького «Чмир» (1890), «На руїнах» (1900), «Супротивні течії» (1900), «Мамаша» (1903), «Старі сучки й молоді парості», як і водевіль «Дійшов до розуму» (1909). 1890 р. оселився на хуторі Затишок під Харковом; одночасно з працею на хуторі очолював українські трупи, часто виїздив із ними на гастролі. Помер 21 квітня 1910 по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його у Харкові.
Життя і творчість Кропивницького припали на важкий для України час. В середині 19 століття театр і драматургія знаходилися в глибокій кризі, багато в чому викликаній політикою царської влади. Одним з головних акцентів царської політики було знищення будь-яких проявів українського духу. У 1817 році була закрита Київська академія, єдиний на той час в Україні ВНЗ, в подальшому видано Валуєвський циркуляр і Емський указ.
Незважаючи на перешкоди, національний театр Кропивницького зумів встати в один ряд з кращими театральними школами Європи. В цілому особистість Кропивницького з точки зору його творчості і заслуг перед Україною умовно можна розділити на кілька ыпостасей.
1. Театрал. В театральному мистецтві ім'я Марка Кропивницького є символом цілої величезної епохи. Він виступав актором, режисером, драматургом, активним громадським діячем і засновником українського театру.
2. Просвітитель Кропивницький максимум зусиль доклав для того, щоб якомога більше українців могли самостійно ознайомитися з творами Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка та інших талановитих письменників.
Завдання було непростим, оскільки більшість населення на той час була неписьменною.
3. Борець за звільнення України. Кропивницький за допомогою доступних способів (література, мистецтво і суспільна діяльність) вів боротьбу за духовне визволення України. Як драматург і актор словами Кропивницький намагався пробудити в населенні національну свідомість, закликав всіляко зберігати особливості українського народу, відстоювати його права на власну культуру.
4. Драматург Кропивницький в своїй драматургії демонструє знання людської душі. Він акцентував увагу в творах на присутні в суспільстві того часу соціальні конфлікти. Злободенні теми надавали творам сили ідейно-виховної.
За все своє життя Кропивницький став автором близько 40 п'єс. Критики дають дуже високу оцінку творам, порівнюючи їх із шедеврами світової класики.
5. Режисер Кропивницький першим надав українському театру соціальної значущості, наблизив його до народу.
6. Актор Кропивницький створив на сцені понад 500 образів. За довгий час роботи в різних театрах він виконував ролі в постановках творів українських, російських і західноєвропейських письменників.За різними підрахунками, Кропивницький виконав від 500 до 700 ролей, активна творча діяльність не дозволяє встановити точне число.
7. Меценат і благодійник.Нерідкими були випадки, коли Кропивницький відмовлявся від власного гонорару, щоб надати допомогу численним аматорським театральним трупам, в спектаклях яких брав участь.
8. Свідомий громадянин. Кропивницького можна назвати прикладом громадянського подвигу звичайної людини. Відомим є той факт, що російський цар Олександр III під враженням від спектаклю трупи Кропивницького запропонував режисерові грати в імператорському театрі.
У разі згоди Кропивницький міг розраховувати на безтурботне життя забезпеченої і відомої людини. Однак від пропозиції царя актор і режисер відмовився. Він пояснив, що для нього ніякого значення не мають матеріальні цінності і слава, але важливо зберігти вірності своїй землі і своєму народу. Кропивницький відповів цареві, що кращою для нього буде робота в повну силу для блага рідної України.