[показать]

[показать]

[показать]

Скворцов Сергій – персонаж легендарного військового фільму «В бій ідуть одні старики». Бажаєте дізнатися, якою актор виконав цю роль? Хочете познайомитися з його біографією? Ми з радістю надаємо вам таку можливість.

У 1973 році на широкі екрани вийшов військово-драматичний фільм «В бій йдуть одні старики». Багато герої сподобалися і полюбилися радянським глядачам. Одним з таких персонажів є старший лейтенант Скворцов Сергій. Режисер Л. Биків збирався затвердити на цю роль Леоніда Філатова. Але передумав після того, як до нього на проби в студію прийшов Володимир Талашко. Саме він створив на екрані образ старшого лейтенанта.

[показать]

Народився актор в селі Грабове Волинської області. 6 березня 1946- го року 

Сам актор вважає себе «вихідцем з Донбасу». Адже саме туди, в селище Новокалинівка Донецької області, переїхала його родина, коли хлопчині було всього шість років.

У дитинстві про акторську роботу він не замислювався. Вибрав звичайну професію шахтаря. Перед нелегкою працею шахтарів він схилявся все життя. Це й не дивно, адже і його дід, і батько загинули на шахті.

[показать]

Володимир Талашко в дитинстві з братом

Володимир вступив у гірничий технікум, вчився добре. І спортом займався із задоволенням. Займав призові місця в змаганнях з велоспорту, важкої атлетики, самбо і п'ятиборства. І вже в цей час у нього стала проявлятися його творча особистість. Він став брати активну участь в постановках самодіяльного театру.]

Після року роботи на шахті, вирішив спробувати себе в акторській професії. Це було несподіваним як для самого Володимира, так і для його батьків. Вони сприйняли його захоплення іронічно, як несерйозне.

Молодого хлопця помітив на конкурсі художньої самодіяльності в Москві режисер Донецького театру ім. Артема з Макіївки. Він і запросив Володимира в свій театр.

Так хлопчина з простої шахтарській сім'ї, без спеціальної освіти, завдяки щасливому випадку став актором, знайшовши професію, в яку занурився відразу з головою і на все життя.

У театрі Володимир Талашко пропрацював два роки. Потім була армія.

Відслуживши строкову службу, Талашко вирішив отримати театральну освіту, і вступив до Київського інституту ім. Карпенко-Карого. І тільки тоді батьки з розумінням поставилися до його вибору, зрозумівши, що син дійсно вирішив пов'язати своє життя з творчістю.

У віці 26 років Талашко закінчив театральний. І відразу ж став актором кіностудії імені О. Довженка.

Молодому актору запропонували зіграти роль матроса в картині "комісари". Це був його дебют в кіно.

Актор одразу ж став затребуваний режисерами. Мабуть в ньому побачили яскраво виражений типаж героя, який вміє тонко показати своїх персонажів, при цьому грав він з надривом, намагаючись у своєму герої максимально високо встановити планку духовного, культурного.

Понад п'ятдесят робіт, з величезною фільмографії актора, можна назвати видатними, що запам'ятовуються.

Існують кінокартини, яким судилося стати вічними. Такий картиною стала робота Леоніда Бикова «В бій ідуть одні старики».

Сказана персонажем Талашко фраза «Будемо жити!» Дійсно виражає його особистість, підходить йому повністю: і по життю і по творчості.

[показать]

У ті роки в світ вийшли десятки фільмів з його участю, серед яких "Народжена революцією", "Овод", "Пароль знали двоє", "людожер", "Запороги".

Занепад радянського кінематографа позначився на творчості актора.

Хоча фільмографія його не завмерла, його як і раніше запрошували зніматися, але рівень знімаються фільмів впав. Не було ролей, які могли приносити такий же успіх як ті, в яких він знімався раніше.

Правда, був один фільм «Людожер», в якому актор знайшов свій образ. Хоча його герой і грав негативну роль, але вона для актора була однією з кращих. Він виклався повністю, пропустивши роль і весь жах, розказаний в картині через себе.

Але визнання фільм не отримав. І хоча його і показували на Каннському кінофестивалі, але широкому загалу він до сих пір не показаний. Мабуть, і до теперішнього часу щодо цієї картини негласно діє рознарядка для кіно каналів: не пускати.

Народний артист України живе і трудиться в Києві. Він викладає в своєму рідному універі ім.Карпенка -Карого.

Довгий час був Голосом Першого Національного каналу України.

Прямий, чесний, працьовитий так можна без кінця перелічувати його якості. Він заснував фонд Леоніда Бикова і фестиваль "Старі фільми про головне".

Вів програми на телебаченні "Будемо жити" і "Польова пошта пам'яті". Хоча, як і всі починання останнім часом, ці програми не були підтримані.

Як живе в останні роки артист Талашко? Чим займається? Звичайно, творчістю і роботою.

Його як і раніше запрошують зніматися у фільмах.

Про свою сім'ю актор вельми не говорить. Як у більшості акторів все його вільний час присвячено творчості.

У нього була дружина Людмила, з якої він давно розлучився. Свою дочку Богдану Кудявцеву практично не виховував.

Зате зараз, переглянувши свої життєві пріоритети, він повернувся до дочки особою. І зараз намагається заповнити той пробіл, який колись виник між ними.

Його дочка - юрист. У неї також дві дочки - Ліна Герасимчук і Єсенія Кудявцева. Тепер найближча для нього коло - це його рідні.

[показать]

Володимир Дмитрович, незважаючи на свої роки душею ще дуже молодий.

[показать]

«А замість серця - полум'яний мотор!» - ці рядок якраз про нього.