
Вчуйте й Ви слова мої останні,
Їх я на санскриті говорив:
ЕЛІ ЕЛІ ЛАМА САВАХТАНІ ?!
Скрикнув гучно й голову схилив.
Я ОТЦЯ з хреста не на івриті,
Про свою покинутість спитав,
А на мові аріїв – санскриті,
Голос мій у відчаї лунав.
Мові – де українське коріння
В мудрості живе тисячоліть!
Ви – АРАТТИ – праведне насіння!
Ви – душі трипільської політ!
Це від вас писемність мандрувала!
Це від вас з'явилися хліби!
Це від вас до Господа літали,
Світлі мрії й щирі молитви!..
Це у ваших генах – Припонтида,
І прадавні скіфи – орачі,
Залишили мрій своїх півнеба,
І до серця Божого ключі!!!
- Боже! Боже, нащо ти мене покинув?!
На санскриті голос мій лунав…
© Олександр Степ
|
|