Важкий день сьогодні. День спогадів. І там все більше рідних, ніж тут. Зустріч з родичами, яких не бачив не один рік. І бачились останній раз на похороні. І жахлива ситуація, коли питаєш "Де?" а чуєш, що вже немає. А ти не знав, чи чув, але в безкінечній круговерті життя забув, що чув. Соромно, страшно, боляче. Зате за рік народились нові люди, онуки братів і сестер. Ми не дзвонимо, не спілкуємось. А в цей день озираємось, згадуємо, обмінюємось телефонами і знову розбігаємось. По різних містах, країнах. І знаємо, що не будемо дзвонити. Будем летіти кожен по своїй орбіті. А через рік, кому буде дозволено, знову прийдемо туди, де душі тих, хто нас любить.