Знайомі кияни коли дізнаються, що в мене приватний будинок кажуть:"Какая прелесть!", "У вас все свойо".

Тільки що з неба впала стіна дощу. Висунула носа щоб поправити відро під ринвою і зразу скупалась, навіть під дашком над порогом.

Вже стихло, так швидко , як і почалось. Город мій , дивлюсь зверху - ну Китай., тільки рис садить - залило. Двір - Венеція , суцільна вода.

Зранку погодка була - літо тепле.Дивлюсь бур"ян засів квіти. Кепку на голову, щоб сонце не стукнуло, і - вперед шарудіть. Потім тюльпани повикопувала трохи, потім петрушку молоду прошаруділа.А там квасоля в бур"яні, пройшлась. Мозолі зразу придбала. Прощай, манікюр))).

Чоловік газон косить, а я травичку на цибульку складаю. Мульча гарна. Клубничка перша пішла, так дощі не дають ті бур"яни повиривать.Що повириваєш, а воно знову зеленіє. Тепер знову 2-3 дня і не ступиш у грязюку. Дякувати, граду не було. А то ж помідорчики та капуста тільки в ріст пішли. А огірки сидять..Вчора поворушила , так трохи ожили. Кабачки не зійшли майже, чи пересівать, чи й того хватить? А ще й зварити-попрати...

От такі думки, така "прелесть"...Не дуже спішать люди з міста в село. Дачники-пенсіонери, правда, штурмують електрички ранком, а увечері назад - котиків дома годувать. А місцеві ранком на місто - учитись і працювать, увечері - додому. У вихідні й вільний час -  на город. Встаю годин у 5-6, сусідки вже копирсаються. А потім - на роботу бігом. 

Тому антагонізму між селом і містом не позбутись. Надто вже ми різні.