Якось зачепило....Тут політичного  немає.

Останній раз в Криму я була років 6 тому. Їхали машиною.Вже на перешийку боляче вразило КПП.Як, це що - ми чужі? Зупинились в готельчику. Вперше.До того все в палатках кочували.В багажнику, звісно - банка з салом, картоплі відро, бурячок, морквинка.Не купувати ж, коли своє є.І старались не помічати холодності хазяїв, і того, що "свої" гості були з Москви.Ну, не мали ми грошей і бажання "кутіть","гудеть" як інші. Дитину привезли побовтаться в солоній воді. Потім ще один шок був у Севастополі -  триколори в парку на набережній. Чому? Ну "город русской слави" - але, це ж було при царях. Запомнилось, казала :"Їдемо мабуть востаннє, бо по Нострадамусу Чорне море згорить скоро"))). 

В Крим їздила ще з батьками "Победою",потім "Волгою". Ще живий був мамин двоюрідний брат у Севастополі, батькова сестра в Симеїзі мабуть, ще жива.Батько багато разів відпочивав у санаторіях Місхора . Все було своє. А тепер виявляється нас ненавиділи всі ці роки. 

Як ми ненавиділи політінформації і лінійки в школі, конспекти з"їздів  і шамкання ком.політиків у телевізорі.І Ленін вже сприймався як фараон (був і був).Хоча мої бабуся з дідусем його уважали.А я не спорила. Прадіда заарештовували 2 рази після Першої світової, в 37 - розстріляли в Биківн(за доносом односельця).А бабуся в голодомор їздила  на Кубань по хліб. Те вона не прирівнювала до Леніна. То все їнші...Панів з нагайками боялись, щоб не вернулись.Бабусю хрестила пані, хрестик золотий залишився.Чи була в неї нагайка?Мама до останнього згадувала, що совєцька власть безкоштовно вивчила їх з братом, не згадавши про діда-"ворога народу".Мов ,спасибі, не те, що зараз. Була істориком тієї історії, в якій не було помилок КПРС, репресій, обману. Багато чого взнала від мене недавно. Уявляю, як їй було ...А стільки людей виявляється все це любили, хочуть ще продовження?

Одна моя однокласниця одружилась років 30 назад з росіянином і виїхала на Кубань, чи Дон.В "Однокласниках" появлялись у неї пости про"Святую Русь" ще до війни. Потім рвалась вивезти матір звідси, бо у нас" жахи", рідній сестрі не вірила. Сьогодні вже не знайшла її сторінки, в друзях немає ні в кого з однокласників. Зникла, і ми всі для неї зникли.

На Західну Україну ми теж вперше поїхали років 7 назад. З острахом. Бо "западенці" вони з характером.))) Звідки знала? У нас тут виділяють, хто "западенець" зразу. Враження до сьогодні самі яскраві від людей, Карпат,колориту. Після того була в Закарпатті, теж все чудово. А от один випадок не забути. В Коломиї зайшла в магазинчик купити гудзика. Стояла півгодини, продавщиця "не помічала", бо хоч і по-українськи, та не по місцевому звернулась.Так і не купила нічого.А в Ворохті в центрі сидів дідусь у формі УПА.Мабуть для туристів.Страшно! І смішний напис на дверях магазину "У нас не дєвушкі, а дівчата!".

А ще в друзях тут цитата була. Мов,  українці, не хоче вас Європа, американці вас обдурили. Миріться, росіяни вам ближчі.І політики вас дурять, і всі ви такі дурні-наївні. Як жила, так і живу.Як дурили, так і дурять. Ніхто з моїх знайомих не хотів туди, і без візи, і з візою. Родичі, хто хотів, вже й так там живуть. А от чужих тут ніхто не хоче.100%.