Я дивилась в синє небо,
Та зверталась знов до тебе,
Боженьки Всевишнього мого:
Най летить здаля лелека,
Сяде десь недалеку...
Щоб скоріш діждались ми його!

Нам не треба перлів низку!
Принесе хай нам колиску
Iз маленьким гарним дитинчам!
Сколихне дзвіночок в домі
Відчуття ще незнайомі... -
Радість нашим зжуреним очам!

Притулю до свого серця
Оченят його озерця...
Та скажу "спасибі" тобі, Бог!
I хоч спека, хоч і зливи -
Дуже станемо щасливі,
Бо тепер ми будемо утрьох!!!

Валентина Бородай