Воздасться кожному!
Воздасться - як любов.
І хрест на українській мові,
І звук у тюрмах кованих оков,
І біль у материнім слові..
І плач дітей, що з голоду вмирали…
Й сибірські штольні, заслання
І зрада української держави,
За Незалежність вічна боротьба.
Воздасться!
О світе, зморений і грішний,
Твоє життя – по вінця у тернах,
Сумна історія, не втішна,
Ізранена твоя душа.
Та не убита, не згоріла,
Не спопелилась до кінця.
Моя сердечна Україна
Мовчанням сповнена – жива.
А мову розгойдали стуни,
Дзвінких окрилених пісень..
Де в леті тріпотіли думи
Про небуденний безкордонний день,
Коли не буде хлипання й ридання,
І висохне на відстані сльоза.
Зникне усе: тривога і страждання,
І загарцює волею душа.
О Україно! Доле з берегами,
Хай води змиють сум і біль.
Навпроти тебе – шлях під небесами
А над тобою – світло й тінь.
Галина Фесюк.