- 1991 р. Десь бродить людина, яка розбирається в ідеології, і зможе грамотно накреслити для нас нову національну ідею. Вибрали Кравчука.
- 1994 р. Десь бродить директор оборонного заводу, який зможе збудувати тут державу, адже він знає, як керувати складними системами. Вибрали Кучму.
- 2004 р. Десь бродить мудрий підпасок, сільський хлопець, який своєю простотою і чуттям українськості зможе побудувати тут національну державу. Вибрали Ющенка.
- 2009 р. Десь бродить колишній зек, він сильний і знає життя, він свого не упустить, і стане для нас економічним націоналістом. Вибрали Януковича.
- 2014 р. Десь бродить успішний капіталіст, який зміг зайняти перші місця в списку Форбс, він точно знає, як швидко збудувати ліберальну багату держава. Вибрали Порошенка.
Вам не здається, що вся українська історія незалежності - це історія пошуку "десь бродячого" кандидата, міняється тільки схемний образ цього "брильянта неграньоного"?
Може, досить з нас "зібраних образів", які потім виявляються зовсім не такими, як мріялось, і ми нарешті почнемо вибирати реальних політиків?