У нас, українців ще з часів жидо-більшовицької окупації збереглося чимало свят, серед яких і улюблене всіх жінок, «головне» свято весни – 8 березня.
В наш час, існує чимало думок з приводу того свята. Багато хто вважають його «Міжнародним жіночим днем» і більше нічого про нього знати не хочуть. І начхати їм на передумови його створення і справжню його суть. Але є й інша сторона, яка дивиться на нього з іншого боку та вважає, що його святкування є принизливим як для жінок, так і для цієї нашої нації.
Якщо заглянути в історію його виникнення, то бачимо, що до комуністичного перевороту ніхто про таке «свято» навіть і не чув.
– Так, – скажете Ви, – воно виникло пізніше, і знаменує боротьбу жінок за свої права, за рівність з чоловіками!!!
– Добре, але якщо подивитися на наше суспільство, на права чоловіків та жінок в побуті, то впродовж нашої історії ми практично не зустрічаємо випадків, де жінки мали менше прав, як чоловіки. Так за які «права жінок» йшла боротьба? Ще й свято створили!? Якщо говорити про європейське суспільство, то там, та, були утиски жінок та діяльність феміністичного руху була не безпідставною, та досягла значних успіхів. Але чомусь ні в Європі, ні в Америці, практично ніде більше у світі не відзначається «Міжнародний жіночий день» тільки на теренах колишнього СРСР та інших посткомуністичних чи комуністичних країнах . То в чому ж проблема, невже цивілізований світ після зрівняння в правах жінок і чоловіків перестав шанувати слабку стать, що навіть не відзначають «головне» жіноче свято «8 березня»? Чи може проблема в іншому?
«Скептики» цього «свята» стверджують, що його творцями є жінки легкої поведінки, і це «свято проститутки». Частина правди в тому є, але якщо копнути трохи глибше, то вимальовується трохи інша картина.
(Можливо опісля, ви назвете мене (автора) антисемітом чи антифеміністом, на це ваше право).
Ми вже згадували, що цей день став «святом» з моменту виникнення СРСР, а як відомо ця держава була створена жидами (не буду вдаватися в деталі, бо не про це мова). А жиди відомі своєю ненавистю до всього світу і всіх людей на землі, а перемоги над своїми ворогами вони люблять відзначати з великим розмахом. От, наприклад найвеселіше їхнє свято «Пурім» приурочене до перемоги над персами та знищення 75 тис. персів, але це тільки чоловіків, але як пишуть їх «Святі письма», – було знищено всіх, як чоловіків, так і жінок з дітьми. То разом було вбито жидами 150-200 тис. перського населення. І це для них є великим святом, – найвеселішим, коли кожен жид має «напитися до втрати свідомості». Це «свято» має плаваючу дату і відзначається в 14 день місяця адар. Його відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря – як і день святкування православної Пасхи).
Зі спробою прийти до влади більшовиків у лютому 1917 р. вони ознаменували день тогорічного свята «Пурім» Днем Радянської Армії (23 лютого). Це було зроблено з метою нав’язати пізніше підкореному народові нові свята, які будуть ударною силою у руйнуванні основ їхнього національного буття та інструментом для ідеологічного зомбування. Правда це «свято» не відзначали як «Пурім» кожного року в інший час, аби це не викликало підозри у підкорених народів, які це «свято» мали б прийняти його за «народне».
Пізніше, коли календар перевили на «новий стиль», то виникло питання коли святкувати це «свято». Але, недовго думаючи, день 23 лютого залишили Днем Радянської Армії, а 8 березня (14 днів пізніше) зробили Днем жінки-революціонерки. Таким чином у нас виникло два «свята» утворені на честь вбивства як мінімум 75 тис. персів. І ми, як нормальний, адекватний, боголюбивий народ не маємо ніякого права святкувати ні одне ні друге свято. І жінки повинні це зрозуміти, адже як відомо на крові інших людей свого щастя не побудуєш!
Так у нашому календарі і з’явилося «свято 8 березня», яке навіть і не зразу наші жінки хотіли святкувати, як їх до цього не стимулювали, аж поки не зробили цей день вихідним. І таким чином, це нав’язане нас «свято» вкоренилося в нашому суспільстві. Проти нього виступають як громадсько активні українці, так і духовенство, чий авторитет є незаперечний. От тільки пересічні українці не бажають з ним розлучатися…
Альтернативою цього «свята» у нас, арійських народів є День Матері, який святкується у другу неділю травня. І це є наше свято! День берегині домашнього вогнища, сімейного щастя, продовжувачів роду. І саме це свято ми маємо святкувати, а не нав’язане нам нашими гнобителями. І жінки мають це зрозуміти, а не сприймати вище написане, як те, що це «відмазка» чоловіків, аби не вітати їх із їхнім «головним святом».
Для нас, націоналістів важливо зберегти та примножити наші традиційні свята та вберегти націю від поганих зовнішніх впливів. І ми негативно ставимося до нього та вважаємо, що наші жінки на таке не заслуговують. І цей день ми маємо викреслити з нашого календаря свят. А берегти, любити та шанувати наших представників слабкої статі ми повинні кожного дня і повсюдно. І пам’ятати, що нашим головним жіночим днем є День Матері!!!
Шановні наші найдорожчі, сподіваємось Ви нас зрозуміли. І тільки від Вас залежить який день українці будуть святкувати! Ми Вас дуже любимо! І готові задля Вас на усе! Надіємось на Ваше розуміння.
Не сприймайте нас дуже критично…
Рекомендовано до прочитання:
http://www.kramola.info/…/iudejskij-prazdnik-8-marta-23-fev…
http://alinafortuna.com/…/чому-націоналісти-не-святкують-8…/
http://blog.i.ua/user/2777459/1838692/
