Не один, і не два рази я зустрічав в коментах людей, які "були на Майдані і страшно були обурені промовою Тимошенко, яка відстала від життя і взагалі була в інвалідній колясці на підборах".
Я не полінувався, і зробив повний транскрипт промови Юлії Тимошенко на Майдані. Пропоную вам самим оцінити, що ж таке було в її промові, що люди були страшно обурені.
* * *
Слава Україні!
Рідні мої! Я мріяла побачити ваші очі, я мріяла відчути ту силу, яка змінила все! Я мріяла доторкнутись до кожного з вас, щоб підтримати в цю складну мить. Ви - герої! Ви - краще, що є в України!
Рідні мої! Коли я заїхала в Київ, я Київ не впізнала. Спалені машини, барикади, квіти... Але - це інша Україна! Це - Україна вільних людей. І ви подарували кожному з нас, кожному, хто живе сьогодні, кожному, хто буде жити завтра - ви подарували країну! І тому люди, які були на Майдані, які загинули на Майдані - це герої на віка! Це наші визволителі!
Коли я заїхала в Київ, перше, що я хотіла зробити - я хотіла приїхати на барикади на вулицю Грушевського. І просто доторкнутися до того каміння, до тих мішків, я хотіла відчути, як ті наші хлопці, дівчата, які стояли вперше на Грушевського - як вони готові були віддати своє життя, без сумніву, за Україну. І віддавали! Це - святі місця, які завжди будуть нашим натхненням і нашою енергією.
Коли я під'їхала до Майдану, ми не просто чекали. Ми чекали, поки весь Майдан і вся Україна провожали наших героїв в останній шлях. Але я хочу вам сказати, що герої не вмирають! Вони завжди з нами! І вони завжди будуть нашим натхненням, нашою відповідальністю. За кожен крок, який ми будемо робити з вами далі!
Герої не вмирають!
Я переконана, що коли снайпери пускали свої кулі в серця наших хлопців - ця куля була запущена в серце кожного з нас! І ця куля залишиться у кожного з нас назавжди. І якщо ті, хто це організував, хто це здійснив, не будуть покарані найгіршим і найжорстокішим судом, ми з вами нічого не будемо варті. Якщо ми дамо їм піти від відповідальності. Якщо ми - не дай Боже - пробачимо кожного, хто пустив кулю в серце наших героїв - буде ганьба на всі віки.
Я хочу, щоб ви також знали, що кожну хвилину, коли ви стояли на барикадах, і коли падали люди замертво, я карала себе за те, що я не з вами, що мені ці грати не дають бути поряд з вами, щоб не допустити цього. Я переконана, що ми мали можливість зробити все мирним шляхом, і добитися того ж самого результату. Але хлопці полягли, полягли вони за те, щоб ми з вами сьогодні мали можливість покласти край ері диктатури раз і назавжди. Щоб ми знали, коли кожен чиновник і кожен політик тільки подумає зрадити вас, щоб ці хлопці були перед очима у кожного, тому що зрадити після цього можуть тільки ті, хто не є людьми. І тому сьогодні у нас з вами є декілька дуже важливих завдань.
По-перше, ні в якому випадку ви не маєте права, поки не завершиться все, що ви запланували зробити в країні, піти з цього Майдану. Ви - гарантія, ви - та сила, яка не дасть нікому відступити назад. Якщо вам хтось скаже, що ви вже виконали свою роботу, і можете їхати собі по домам, а тут все зроблять за вас гарно і красиво - не вірте жодному слову. Поки ви не завершите цю справу до кінця, до останнього кроку, ніхто із вас не має права відійти. Тому що ви змінили все. Не політики, не дипломати, не світ, ніхто. Ніхто не в силах був це зробити, тому що те, що в країні сталося, те, як розрослася ця ракова пухлина, ніхто не зміг би, крім вас, це зробити. І коли ви стояли на барикадах, з оцими дерев'яними щитами проти куль снайперів, проти Калашникова, коли хлопці наші закривали себе цими щитами, і йшли вперед, знаючи, що вони гинуть - це нація, яка не скорена не буде ніколи, це народ, якого ніхто ніколи більше не поставить на коліна, і ніколи не викреслить з життя. Більше ніхто не буде будувати Межигір'я, в той час, коли ви будете копійки збирати на лікування дітей і на те, щоб нормально жити - ніхто більше цього не зробить. Тому що ви не дозволите, тому що ваша сила - непоборна.
І коли я бачила, коли впав перший наш герой за цим дерев'яним щитом, і коли вроді би всі інші пішли назад, але побачили, що він впав; і коли наші хлопці абсолютно нічим не озброєні, повертались на лінію вогню, щоб забрати свого побратима з поля бою, я плакала і молилася за те, що ми всі народилися на нашій землі, я молилася, що я - частина ваша, і що у мене є гордість за тих людей, які на це здатні. Коли наші медики, які під кулями, які під дубинками, які практично нічим не захищені, згуртувались і побудували операційні для того, щоб захистити наших людей від того, щоб їх з лікарні напівживих витягали, я сиділа і думала про те, що немає більшого щастя, ніж народитися серед вас і жити серед вас, тому що ви - кращі. І далі, ми з вами зобов'язані зробити декілька важливих речей.
Перше, ми зобов'язані Януковича і всю цю шваль, яка біля нього зібралася, привести на Майдан. І я хочу, щоб ви свою силу відчували до останнього, щоб ви знали - якщо ви змогли змінити Україну, ви зможете зробити все. Вам не до душі була підписана мирова угода, вона була не до душі всім, я переконана, і лідерам опозиції, але ви захотіли зробити, щоб вона не працювала, і вона не працює сьогодні. Це - ваше досягнення.
Рідні мої! Коли я бачила наш Автомайдан, побитий, спалені машини, які досі "прикрашають" Київ, я зрозуміла, що ми - непоборні, і що всі ці машини, все це буде безумовно відновлено, але Україна, яку ви зробили, вона вже буде вашою. І після того, як кожен відповість за свій злочин, після того, як кожен поверне кожну копійку, яку у вас забрав, після того, як ви побачите те, що може бути встановлений мир і спокій, тоді наше з вами зобов'язання зробити так, щоб мільйони українців не боялися. Їм сьогодні страшно, повірте мені.
Я була в лікарні в місті Харкові. Ви знаєте, що Харків - складне місто. Біля мене були прості лікарі, медичні сестрички, реабілітологи, їм страшно. Не кожен має сили піти на Майдан і класти своє життя. Їм страшно, і вони від вас чекають захисту. Не від політиків, не від людей, які займуть якісь посади, вони від вас чекають захисту. Вони на вас покладаються, щоб з'єднати нашу країну і перев'язати її рани.
У Вкраїни відкриті рани!
І сьогодні крім вас, ніхто їх не залікує. Ми мусимо цю відповідальність відчути.
Нам треба нашу країну взяти, як дорогий вогонь, який сьогодні горить духовністю, моральністю, силою, і захистити його від страху людей. Від їх розпачу, від їх побоювання за майбутнє, від побоювання за своїх дітей. У нас сьогодні відкритий шлях збудувати Україну так, як ви хочете. Але важливо, що довіри у вас до політиків, до чиновників, практично вже немає. І тому ви мусите стояти доти, поки ви не побачите, що обрана чесно та людина, і ви вірите, що сформовані ті кабінети не з політиків в кулуарах. Кулуарній політиці ми мусимо покласти край. Ви заслужили своєю мужністю, пролитою кров'ю, своїм героїзмом, своїм патріотизмом, ви заслужили право управляти своєю країною. І якщо уряди, парламенти, і що там нове буде формуватися, буде сформовано без вас, це буде недопустимо. Це буде аморально. І це не буде сприйнято ніким, хто стояв на Майданах.
Горстка, коли розпочалися справжні бої - скільки стояло на Майдані, скажіть мені? Десять тисяч? П'ять тисяч? А може й менше. Але люди йшли, знаючи, що вони можуть не повернутися. І ці п'ять тисяч, які стояли під кулями, вони закрили всі сорок шість мільйонів, і сьогодні всі мають право приймати участь в будівництві нової, сильної, європейської, справжньої, нарешті, держави. Я вірю в те, що з цього моменту вже іншої України, ніж ви хочете, не буде. І я хочу зараз сказати вам, що серед вас я буду гарантом перш за все того, що вас ніхто не зрадить, ніхто більше не піде тим шляхом, яким звикли ходити політики. Ви знаєте, що на жаль, політика іноді буває великим театром. Я буду гарантом того, що ви будете знати, що за кулісами. Тому що театр - це не справжнє. Справжнє - це те, що робиться там.
І я хочу зараз сказати, що я, як один з політиків, не просто каюсь, а прошу у вас, низько кланяючись, пробачення (саме на цьому місці Юлю почали засвистувати - прим. моя.).
Я хочу зараз вибачитись перед вами за всіх політиків. Не має значення, в яких вони партіях, не має значення, які вони займають посади, не має значення, коли вони були, раніше чи зараз. Я хочу одна, за всіх, сказати вам, що політики вас до сьогодення були не варті. Вони не були варті жодної краплі крові, яку ви проливали - ви її проливали за Україну. І я хочу зробити все, щоб ви побачили інших - інших політиків, інших посадовців, інших чиновників. І щоб ви були невід'ємною частиною побудови нової України. Щоб ваші ідеї, ваша сила, ваша здатність працювати, ваш патріотизм, ваша моральність і ваша честь - були запорукою чесності нового управління країною. І ми це з вами зробимо, повірте мені.
І ще: я думаю, що ми всі зараз мусимо подбати - ви в першу чергу, тому що не вірять нікому, крім вас - вам сьогодні вірить вся країна, де б люди не жили і не знаходилися. Вони хочуть від вас гарантій, що наша країна не розпадеться на шматки, що наша країна не буде політиками з-за меж України розтягнута на окремі губернії. Ви можете виступити гарантами цього. І це - єдина гарантія, яку сьогодні сприймуть, і якій повірять всі інші.
Рідні мої! Не тільки Україна сьогодні має можливість будувати своє життя. Рідні мої! Я відчуваю зараз, в якій ситуації ви жили кожну хвилину. Ви - герої! Вами будуть пишатися всі покоління. Но я хочу вам сказати - що визвольна боротьба, яка здійснилася в Україні, потягне за собою встановлення демократичної влади в інших країнах пострадянського простору. Ви розпочали новий рух в світі і на вас сподіваються народи, які поки що знаходяться під тиском авторитарних і диктаторських режимів. Ми з вами на вірному шляху. Ми пам'ятаємо наших героїв і ми завжди будемо з вами однією командою. Зараз я преклоняюся перед вами. Я жодної хвилини не змарную для того, щоб ви відчули щасливе життя. Слава Україні!
* * *
Прочитали промову? Тепер самі для себе дайте відповіді на перевірочні запитання:
а) Гарантом чого бажала виступити Юлія Тимошенко;
б) Хто саме в її промові був названий рятівником нації та гарантом змін;
в) Як читається ця промова напередодні річниці Майдану;
в) Чому всі "обурені люди" пам'ятають підбори, але жоден не здатен пригадати хоча б одне повне речення з промови Тимошенко? Можливо, "обурена людина" просто є "диванником", який не стояв там, а дивився відеозапис (на якому Тимошенко була крупним планом), і його більше цікавили підбори, ніж те, що говориться?
+ Бонус.
Ось два лінки на відеозаписи.
http://tvrain.ru/…/geroi_ne_umirajut_rech_timoshenko_na_ma…/
http://www.youtube.com/watch?v=EeEwJXBmNrE
Пропоную вам самим знайти під час промови Тимошенко наступні речі:
а) в якому місці Майдан "прогнав Тимошенко" (варіант: прокричав "Пашла нахуй" - вчора мені такий трапився);
б) в якому місці звучать слова Жені Тимошенко "давай, скажи этим идиотам";
в) як саме Майдан слухав слова Тимошенко.
+ Бонус-2. Маловідоме відео, на якому Юлія Тимошенко ВКЛОНЯЄТЬСЯ перед загиблими героями. Це було безпосередньо перед виступом.