Продовжую лінгвістичну тематику... Якось мій кум, під час тривалих канікул на Середзомномор’ї, взявся вчити російської мови одну іностранну красіву гражданку... Ну, взявся так, - нехотя, бо вона його достала... Любила Чехова і Достоєвського... І от вона вона мені через тиждень радостно сообща (общалися ми на моєму ломаному (откритий перелом) - англіцькому язику...
- Vitalii! - Я уже знаю нєсколько русскіх слов...
- Які саме? - осторожно інтересуюсь я...
- Шланг, шпакльовка, шуруп і шестерня, - відповідає вона мені...
- Супер! - кажу... Це - основа!!! Руський язик він очінь простий. Для Чехова малувато, а Загребельного можеш уже читать... В общим, тобі ше чотири-п’ять слов вивчить і всьо - можеш общаться свободно!
- Правда? - інтересується воно бєдне-наївне?
- Ясєн хуй, кажу, бля буду...
- Вотч из іт "ясінхуйблябуду"? - Очінь сложноє слово
- Он у нього, - кажу, - спитай (на кума киваю)
- Yasin hui, - каже кум - це коли - ясно, хороша погода, сонце... Онлі сан, віз аут клаудз,- андестенд? А "бля буду", - це ідіома... Як тіпа "ту бі ор нот ту бі...
-А... каже, - вері вел.. Андестанд. Сенк ю вері матч...
"Yasinhui, yasinhui, yasin hui" - повторила вона для увєрєнності, - затягнулася травою і добавила: бля буду... Щоб запомнить уже навсігда...