И я вам хочу сказать, когда десять тысяч глоток ревет: "Свій на свого не здійме руку! Брат на брата не скаже злого! Прийме удар, піде на муку, Брат за брата, свій за свого…" - эта штука посильнее Фауста Гете будет…

Рваними ритмами, стрімкими потоками

Щось потужно гупає в грудях.

З чистими помислами, твердими кроками –

Хай світло небесне засяє в людях!

Рваными ритмами, потоками лавы,

Что-то гулко стучит в груди,

С чистыми мыслями, дорогою славы,

Мы свет принесем для нашей Земли.

Хто сам вирішує долю

, Хто сам примає рішення,

Без бруду, без блуду, без гною, без болю

Життям своїм залишається втішеним.

Кто сам выбирает судьбу,

Кто сам принимает решенья

, Без грязи, без блуда, без гнили борьбу

Свою завершит на вершине творенья.

Приспів: Свій на свого не здійме руку!

Брат на брата не скаже злого!

Прийме удар, піде на муку

Брат за брата, свій за свого!

Припев: Свой своего не обидит ничем,

Брат на брата не скажет чего.

Примет удар, поддержит плечом,

Брата брат и свой своего!

Різкими зламами, лихими закрутами

Продирається доля крізь хащі

. Хай груди заквітнуть червоними рутами –

Не втратити честі своєї нізащо!

Крутыми изломами нас не запутаешь,

На свободу судьбу унесло.

Пусть грудь зацветёт кровавыми рутами -

Нам наша честь дороже всего!

Там, де з рідними-милими,

Там, де зі своїми хорошими,

Власним розумом, власними силами

Щастя своє збудувати зможемо...

  Приспів

Вітре мій, веди мене!

Сонце моє, зігрій мені серце!

Земле моя, мені сили дай

Перемогти у смертельному герці!

Не вір в чуже, не проси, не бійся!

В єдності – сила – відома істина.

Хто пустить ворога в своє обійстя,

Власного хліба більше не їстиме.

Живим героям – прірва роботи!

Героям загиблим – славна тризна!

Але, для початку, визначись – хто ти І

що для тебе твоя Вітчизна!

Приспів

Вітре мій, веди мене!

Сонце моє, зігрій мені серце!

Земле моя, мені сили дай Перемогти у смертельному герці!