Хто води принесе? — Невістка. — А хто обід зварить. — Невістка. — А хто на жнива? — Невістка. — А кого б’ють? — Невістку. — А за що? — А за те, що вона невістка.

Своїх родичів багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.

Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивить­ся, то й на душі холоне.

Поки маленькі — то й рідненькі, побільшали — погіршали, а як оженилися — то як сказилися.

Брехлива свекруха невістці не вірить.

Змолоду мене теща зятем звала, а як виросла дочка, за іншого віддала.

Бійся тестя багатого, як чорта рогатого.

Буває й від гарного отця, родиться дурна вівця.

Свекор — грім, а свекруха — уїдлива муха.

Хто винен? — Невістка. — Так її вдома нема. — А он її плахта на жердці висить.

Що мати в голову вб’є, того й батько не виб’є.

У лихої свекрухи і ззаду очі є.

Цап — не скотина, зять — не людина, а невістка — чужа кістка.

Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.

Тещиного язика аршином не зміряєш.

Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або ні разу не їв.