Это цитата сообщения Lev_igra Оригинальное сообщение
Молитва за землю - Олена Степова
Як ти там, моя земле? Як ти, моя рідненька? Мої степи, байраки, джерельце під кремезним дубом у Проваллі? Річечка моя, що біля скель Королівських, часом посічених, в’ється?
Стомлена ти, моя земле. Стомлена людьми, що б’ються та кров проливають. Стомлена мінами, що закопані в тобі та тяготять твої думи. Стомлена копанками, що роз,їдають твої груди, як рана. Стомлена сміттям, що скидають люди на тебе недбало. Стомлена люттю, ворожнечею, ненавистю, що наче гній з людських вуст ллється. Стомлена, понівечена, розірвана, вигоріла.
Лягай спати, рідненька. Спи! Відпочинь! Затамуй подих!
Вийду у поле, що поруч зі мною. Закрию свої очі, бо далеко я від тебе. Відкрию душу, бо як до Бога кликати з закритою. Покладу руки на землю, бо ж єдина. Тут, там, інде. Рідна. Українська. Тож тут скажу, там почують. Тут заплачу, там проллється сльоза. Тут впаду на груди, там зігріється степ, бо серце моє почує.
Як молитись за тебе, рідна моя, не знаю?! Просто прошу: «Мати Божа, Богородиця Світу, Покрий рідну землю, своїм омофором, омий її своїми сльозами, закрий, заколисуй,як колисала Святе дитинча, закриваючи від хулителів та гонителів».
Рідна моя, земле! Колисаю тебе, закриваю тебе, молю тебе «живи, будь». Бо без тебе, не має мене, не має нас, не має життя.
Кажуть люди на тебе «територія», «ресурс», «місце». То не люди. То прийди. Йдуть по життю, як перекоти-поле, без землі, без коріння. Хай йдуть! Кожному своє.
Б’ють тебе люди, плюють на тебе люди, смітять на тебе люди. Пробач їм. Бо не відають, що коять. Бо в душах у них ні віри, ні любові, ні землі, ні матері. Хай йдуть! Кожному своє.
Он стоять наші воїни, бо боронять тебе від ворога. А в полі стоять хлібороби, радіють з врожаю. А он йде отара, тобою вгодована. Біжить хлопча босе, козу додому жене. Дівчата йдуть, співають, радіють, вінки з квітів несуть. Косарі йдуть, трави духмяні вихваляють. Жінки біля городини, сяють, дбають. Діти на сонечку, у пісочку бавляться. Лісничий маленькі ялинки пестить. Олені у гаю пасуться. Метелики веселкою миготять. Ось твої діти. Ось твоя віра. Ось твоя надія. Ось твоя молитва. А ти їх. Бо що ми без землі?
Різні люди на землі живуть. Хороші, гарні, найгарніші. За кожного дбаєш. Кожному даєш. Від кусня хліба, до домовини. Все від тебе. Все до тебе повертає.
Як тебе молити? Як за тебе молитись? Як тебе боронити? Капають на землю мої сльози. То і є моя молитва за тебе.
