• Авторизация
Дневник Vadimovi4 Лента друзей - Дневник - Полная версия


Іван Підкова: страта і помста ... 11-07-2019 19:41 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Іван Підкова: страта і помста ...

 



16 червня 1578 року відбулася страта гетьмана Івана Підкови.
Живучи посеред козаків, Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго, який очолював національно-визвольний рух і був убитий турками. Молдавани, незадоволені своїм воєводою Петром VI Кульгавим, спорядили у 1577 році посольство до Івана Підкови і просили його зайняти престол.



За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків, і свого загону, в який входили і молдавани, Підкова вторгся в Молдавію та скинув з престолу Петра Кульгавого. Івана Підкову підтримали народні маси. Наприкінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Яси і проголосив себе господарем.

Утриматися в Молдавії Підкові вдалося, однак, не більше двох місяців. Воєвода Петро, зібравши свіже військо, рушив до Яс, щоб повернути втрачений престол, але був вдруге розбитий Підковою. Тоді Стефан Баторій, король польський, написав своєму братові, трансільванському воєводі Христофору, щоб той надав допомогу Петру хрому.



На початку 1578 року Іван Підкова, бачивши, що йому не втриматися на престолі, вирішив залишити Молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків; але брацлавському воєводі вдалося умовити Підкову відправитися до Варшави, щоб виправдатися перед Баторієм. Король, однак, на догоду туркам уклав Підкову під варту і наказав стратити його у Львові на Базар-площі, в червні 1578 року. Сам Баторій в переддень страти поїхав на полювання.

Івана Підкову судили в кам'яниці Матвея-аптекаря. "І хоча він був виснажений муками довгого ув'язнення, проте духом не підкорився суворій долі, — писав у хроніці історик Бартоломей Зіморович. — Кидав недоречні погрози, а коли було оголошено смертний вирок, нестриманим язиком прискорив собі смерть".

У ніч перед стратою до Підкови нібито прийшов львівський міський кат. Пригостив його вином і попросив: "Не тримай на мене зла, таке моє ремесло. - І ти теж не ображайся на мене, коли під час страти обзиватиму тебе поганими словами, — відповів той. — Такий звичай у нас, козаків".

16 червня 1578 року його вивели на площу Базар у Львові. Після оголошення вироку козаку надали останнє слово. «… Мене привели на смерть, хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого, за що заслужив би такого кінця. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо і як чесний лицар проти ворогів православ’я і завжди діяв для добра і користі своєї батьківщини, і було в мене єдине бажання – бути їй опорою і захистом проти невірних … », – звернувся Підкова до присутніх. При цьому він просив урядників не страчувати його товаришів, які супроводжували його. Випивши склянку вина, передану вірними побратимами, Підкова попросив їх принести килимок. Ставши на коліна, Іван прочитав молитву і перехрестився. І після цього славному козакові знесли голову.

Івана поховали в православній Успенській церкві. Однак козаки викрали його тіло, перевезли до Канева й поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою, поряд із могилою іншого козацького ватажка — Самійла Кішки. Через деякий час поруч спочив і Яків Шах.



Страта Івана Підкови і перетворила його в народного героя. Про нього складали численні перекази, думи та пісні. Він став героєм романтичної поеми Тараса Шевченка «Іван Підкова» (1839):

Було колись – в Україні
Ревіли Гармати;
Було колись – Запорожці
Вміли панувати …

Богдан Петречейку Хашдеу у книзі «Ioan Vodă cel Cumplit» пише, що своє прізвисько Іван Підкова отримав за те, що міг зламати пальцями кінську підкову («fiindcă frângea între degete potcoava de cal»).



Під його єдиним портретом, вміщеним в одному з польських видань початку XVII століття, невідомий художник залишив такий підпис: «Був настільки сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув талер в дерев’яну стіну, то його треба було вирубувати. Взявши за заднє колесо, він зупинив повіз, запряжений шістьма кіньми. Дишло ламав об коліно. Взявши зубами бочонок меду, перекинув його через голову. Взявши в руки воловий ріг, пробив ним ворота ».


Яків Шах

Помста Шаха
Яків Шах — запорозький низовий гетьман другої половини XVI ст., побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдавію, в 1576–1577 роках розгромив на Дніпрі татарського посла, який повертався з москви. Шах не лякаючись кари, яку поніс Підкова, вирішив помститись за Гетьмана Підкову: напасти на Волощину.

Взяв в облогу Бухарест і наказав видати тих, хто був винний у смерті гетьмана Підкови. Йому було видано одного бояра і 17 інших. Він наказав обрізати їм носи і вуха і повісити перед церквою св. Миколая й наказав над ними на церкві написати: так караються зрадники і віроломці, які проливають невинну християнську кров. Коли новина про це дійшла до Константинополя, султан Амурат і кримський хан зажадали страти Шаха і скасування козацтва. Султан наказав затримувати українських і польських купців на Волощині, Молдавії та в Криму. Шаха було знято з гетьманства і ув'язнено в канівський монастир, де він пізніше добровільно став монахом. Помер також там в 1583 році.

Джерело

 

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):
Miledi1950 11-07-2019-19:57 удалить
[150x] Доброго вечора Вам!
Обратиться - Ответить - К полной версии


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Іван Підкова: страта і помста ... | Vadimovi4 - Дневник Vadimovi4 | Лента друзей Vadimovi4 / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»