А завтра нас почнуть вбивати
І кров’ю вмиється Майдан,
І не одна заплаче мати,
І не один злетить в туман.
А завтра ми зірвемо пута
І нас покличуть, мабуть, в рай,
Бо тут, у пеклі, нам не бути,
Тут або раб, або вмирай.
А завтра нам по кулі в груди
І зрадить справу «поводир»,
І нас оплачуть добрі люди,
І відспіває монастир.
А завтра нам святити зброю,
Життя покласти на вівтар,
А вже за тим зведуть в Героїв
І знов царя замінить цар.
А завтра нас впіймає лихо
І увінчає жертву хрест,
І хтось в молитві скаже тихо –
Для чого був отой протест?
А завтра ми злетим на небо
І воскресить одвітом твердь –
Комусь померти було треба,
Щоб хтось прозрів на нашу смерть.
Василь Ковтун.
18.02.2018р.
|
|