«Барвінкова Паланка»

[700x540]Отаман Іван Барвінок

[показать]
Іван Барвінок — (~ 1620, Запорозька Січ — † 1668), отаман Війська Запорозького Низового, сподвижник Богдана Хмельницького, засновник Барвінкової Стінки (міста Барвінкове).
Був отаманом на Запорозькій Січі.
Згідно зі сімейною легендою роду Барвінків, батько Івана Барвінка також був запорозьким козаком і мав прізвище Барвінок-Дудка.

Під час походу на південь він взяв у полон туркеню і згодом одружився з нею.

Чи була ця туркеня матір’ю Івана Барвінка, невідомо.
1651 року отримав грамоту (наказ) від гетьмана Богдана Хмельницького оселитися на річці Сухий Торець.

Разом із 12 іншими запорозькими козаками та їх родинами заснував фортецю Барвінкова Стінка (пізніше просто Барвінкове).


Відомо, що отаман Барвінок жив у курені разом з іншими мешканцями поселення.

Підлеглі називала його “батьком”, а він їх – “братчиками”. Запис у синодику Святогірського монастиря змальовує Івана Барвінка мудрим і дотепним, з великою душею, готовим віддати життя за своїх близьких.
Загинув Іван Барвінок у бою 1664 року.

Після знищення Запорозької Січі (1709) рід Барвінків роз’єднався. Запорозьке поселення Барвінкова Стінка було зруйноване. Представники однієї частини роду перебували в Олешківській Січі до 1734 року.

Після повернення в Україну та повторної ліквідації Січі Барвінки потрапили до Чорноморського козацького війська й оселилися між Дністром і Південним Бугом, a з 1792 року дехто з них переселились на Кубань. Від 1830 року нащадок Івана Барвінка, Барвінок Софрон Олексійович, служив у Азовському козацькому війську.

Барвінки продовжували козацькі традиції до початку ХХ століття. Останній Барвінок чоловічої статі цієї лінії – Митрофан Прокопійович Барвінок, неодноразово обраний отаманом Анапської станиці на Кубані.

Друга лінія нащадків отамана Івана Барвінка переселилася до с. Охрамієвичі на Чернігівщини. Приблизно з 1860-х років Іван Іванович Барвінок переїхав до Києва.

Є версія, що кожного наступного нащадка чоловічої статі родини Барвінків називали Іваном на честь козацького отамана, але з переїздом до Києва ця традиція перервалася.
1879 народився Володимир Іванович Барвінок, видатний український історик, письменник, діяч УНР та Української Академії Наук.

Наприкінці 1960-х років активісти Українського товариства охорони пам’яток історії та культури старанно збирали щонайменші відомості про отамана Івана Барвінка.

Вдалося розшукати навіть давні керамічні парсуни з зображенням козака. Тоді зродилась ідея встановити йому пам’ятник в центрі міста Барвінкового.

На неї відгукнувся харківський скульптор М.Ф. Овсянкін, який, користуючись парсунами, створив скульптурний образ Барвінка, а потім спроектував кілька варіантів пам’ятника. Привезли граніт для п’єдесталу, виготовили бетонну скульптуру і почали (з дозволу районної влади) зводити пам’ятник.
Будівництво довелося припинити через “вказівку згори”. Незакінчений пам’ятник зруйнували протягом однієї ночі.
Так совєтський окупаційний режим не дозволив вшанувати пам’ять про засновника Барвінкової Паланки.

Як і за царя Пєтра Пєрвоґо, як за лярви-цариці Єкатєріни Второй, совєтский режим немов вогню боявся згадок про легендарну Барвінкову Паланку та її засновника отамана Барвінка!
У 1970-х роках до ідеї спорудження пам’ятника намагалися повернутися знов, але безуспішно.
24 серпня 1992 року (у першу річницю незалежності України), за ініціативою Харківської молодіжно-патріотичної організації «Сокіл», було відновлено пам’ятник Іванові Барвінку. Пам’ятник розташований у центрі міста Барвінкове.
Місцеві мешканці вшановують отамана Барвінка віршами.


Барвінок

У давні часи, вже далекі,
Жив мужній, і сильний козак.
Забувши біди й безпеки,
Він степом нашим поспішав.
Не був героєм він всесвітнім,
А звали Барвінком його.
Та місто в степу стало вічним
І славу йому принесло.
І стало цвісти-процвітати,
Зростало й мужніло воно
Було нам і батько, і мати,
Дзвеніло, мов те джерело.
Нехай завжди місто це квітне,
Ми вдячні Барвінку на тім.
Залишив він пам’ять нам світлу,
Про себе й своїх козаків.

Яртим Ірина

Землі, що входили у володіння Барвінкової Паланки, займали весь теперішній Барвінківський район і частково Ізюмський і Близнюківський райони Харківської області, Слов’янський, Краматорський та Олександрівський райони Донецької області. Міста Слов’янськ і Краматорськ (Тор) виникли пізніше на землях Барвінкової Паланки.
На місці двічі зруйнованої Барвінкової Стінки виросло місто Барвінкове, розкинувшись на Чумацькій горі та плавнях і островах річки Сухий Торець.
Тихе, затишне і непримітне містечко Барвінкове, ніби маленька квіточка Барвінку, береже історію звитяги запорожських козаків Барвінкової Паланки.
Не забувайте, чому кацапи так бояться квіточки барвінку.
Бо барвінок на захисті України!


© Dmytro Dzŭba
Tokmak, Zaporožžya, UKRAЇNA
2017.VI.30
© «Порохівниця»

[показать]

BFlash