[676x308]

Дідух в хату — біда з хати
  [показать]У передріздвяний Святвечір, згідно з повір'ями, мало не кожна річ у домі має символічне значення.

Окрасою і одним з важливих символів карпатської оселі у період традиційних зимових свят завжди був сніп жита чи пшениці — Дідух (Дідо, Дідочок, Сніп-Рай, Коляда, Колідник).

Він заміняв новорічну ялинку, яка не була особливо поширена в карпатському регіоні.

Перед тим, як родина збиралася за Святвечірнім столом зі сходом першої зірки, господар — глава роду — заносив Дідуха до світлиці. 

А, скажімо, у лемків це робив або будь-хто із синів, або старший серед них.

Отже, зодягнувшись у святкове вбрання, ґазда йшов до стодоли або комори, поважно брав заздалегідь приготованого Дідуха й урочисто ніс до хати.

Переступивши поріг, скидав шапку і вітався з господинею, ніби бачився з нею вперше:

[показать]— Дай, Боже, здоров'я!
— Помагай, Боже, — відповідала вона. — А що несеш?
— Злато, щоб увесь рік ви жили багато.

А потім віншував: "Віншую вас щістєм, здоровльом, з нинішнім Світим вечором. Абисмо в радости та веселости та й до другого дочекали.

Аби нас нікого не бракувало. Дай, Боже, дочекати від тепер за рік — від ста літ до ста літ, доки нам Бог поможе.

Дай, Боже!". "Дай, Боже, абисмо в щістю та здоровлю відпразникували та до другого Світого вечора дочекали", — відповідала ґаздиня.

Сніп ставили на лавицю в кутку стола й приповідали: "Дідо йде до хати, а всяке зло з хати".
 

[525x700]



10.
 

Дідух стояв під іконами на почесному місці. Під нього підстеляли оберемок соломи (Бабу). Святковий сніп перебував у хаті впродовж тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність приносила в родину святковий настрій, затишок і врочистість. Адже це був символ доброго урожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.
[541x637]
Традиція ставити Дідуха має давнє коріння. Ще в дохристиянських віруваннях він був втіленням бога Коляди, а також представляв дух предків, які мали прийти до своїх живих родичів. 

Ще й нині на Покутті, Гуцульщині та Бойківщині Дідух означає діда — родоначальника сім'ї, а разом з ним усіх предків, які колись жили. 

[показать]

[580x386]

На Гуцульщині ніколи не було багато зернових, тому замість жита чи пшениці могли використати овес або й бобовиння. Напередодні свята Василя (подекуди перед святом Водохреща) Дідуха опівночі виносили з хати. У цей час душі померлих начебто полишають оселю. В деяких місцевостях Сніп спалювали на дорозі. У селах Галицького району його вимолочували: хто перший вбіжить в хату, той і молотить. Потім до зерен зі святочного снопа додавали ще і йшли віншувати сусідів та знайомих, посипаючи це зерно у домівках на щастя і долю.

[показать]На Покутті частину Дідуха спалювали, сповіщаючи цим самим, що народився Новий рік. З колосків іншої частини, додаючи гілочки ялиці та васильку, робили кропило для свяченої води. Ще залишали трохи стебел на перевесла, котрими перев'язували фруктові дерева, щоб наступного року добре плодоносили.

У наш час мало хто точно дотримується традиції. Сніп часто заміняє невеликий "букет" із колосків, василька, безсмертників. А гості краю можуть придбати на базарах та у спеціальних крамничках сувенірів собі на згадку про зимові свята в Карпатах цей символ-оберіг. Теплий і сонячний різдвяний Дідух зігріє вас морозного дня та оберігатиме вашу родину й домівку від зла.

Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

Джерело: spadok.org.ua