|
Богдан Дячишин
В українському селі, в сім’ї кріпаків народжується поет.
Яка місія чекала на нього?
Чи це знак від Бога?
Голос його поетичного генія заявив, що Україна була, є і буде:
"І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє..."
Народ неможливо знищити, якщо Бог йому дарує унікальний талант, бо тим Бог засвідчив, що українці були, є і будуть – як Божий народ, зі своєю мовою, піснею, думою і менталітетом господаря рідної землі:
"Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні".
Очевидно, місія Т. Шевченка полягала в тому, щоб ідентифікувати Україну і українців, бо імперія зла працювала над тим, щоб поглинути народ, його культуру й ідентичність.
Так було впродовж усієї людської історії і в усіх закутках Землі. Кожен народ є Божим, бо він під Божою опікою. Але сприйняти цю опіку, це благословення може тільки народ, вільний у своєму духовному розвитку: "Господь же – то Дух, а де Дух
Господній – там воля" (Друге послання ап. Павла до коринтян 3:17).
"Шевченків міф, на сьогодні – головний духовний набуток України загальноцивілізаційного значення.
Яким чином "спрацює" його "програма" в новому тисячолітті – залежить, не в останню чергу, від того, якою мірою він буде нами пізнаний і опанований"
Оксана 3абужко
Стосовно Шевченкового "Кобзара", то Юрій Шевельов звернув увагу на наступне: "...цілий "Кобзар" можна (і треба! – О. 3.) розглядати як безнастанний, часами вельми драматичний, але завжди безпосередній діалог людини з Богом" (В повному корпусі Шевченкової поезії слова Бог, божий, Господь, господній, Ісус, Христос та Христів вжито 1281 раз – О. 3.).
Яка надпотужна енергія думки, який заповіт вулканічної сили у двох рядках поезії:
"Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!"
Молю, благаю, прошу – будьте розумні:
"Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками"...
Відступати нема куди – за нами правда, любов, мова, пісня, незнищенний народ, Київ і Дніпро:
"От і настав наш День Гніву.
Лінію оборони тримають живі"...
Ліна Костенко
|