[473x75]
Напевне, у кожного з нас є улюблений вірш.
Ну, або хоча б вірш, що викликає найбільший шквал емоцій…таких, що аж дах зриває чи заставляє серце пропустити пару ударів... або таких, що з очей починають текти солонуваті струмочки під назвою сльози… і скільки б разів ти не перечитував вірша, ці емоції все-одно наздоганяють тебе і накривають своєю, особливою, хвилею...
Мій улюблений вірш –
«Із янголом на плечі» Івана Малковича.
[500x]
«ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ»
Старосвітська балада
Краєм світу,уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий,
а він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча ...
© Іван Малкович
Лунає: Maria Burmaka - Із янголом на плечі - Piano version
Художник: Галина Чувіляєва
[60x] [20x]
|
|
|
|
|
|