Чому я Ужгород люблю?
Мені він зустрічі дарує.
Вгамує відчай, і жалю,
Здається, більше не існує.
Немає холоду і сліз,
Страху немає і стиду.
І розпач, що у душу вліз,
У поцілунках відведу.
Затерпне і пропаде біль,
В обіймах твоїх заховаю.
Гіркі сльозинки — наче сіль,
У поцілунках позбираю.
А на обличчі, уві сні
Заграє посмішка вродлива.
І стане затишно мені,
Що ти на мить була щаслива.
Мирослав Вересюк



|
В окне уставшего вагона я вижу сказочный вокзал-- так Ужгород, мне незнакомый, экспресс наш вечером встречал… |
Сном непробудным замок древний здесь дремлет долгие века-- в граните память лихолетий, да тайной скрытая судьба. |
|
Расскажут избы гидов лучше, чем край русинов прежде жил, ведь их свезли с лесов дремучих, музей, под небом заселив... |
Брусчатка, глаз лаская глянцем, хранит подков ритмичный цокот, и так приятно любоваться, как вьётся тихий Уж потоком... |
|
- На шумном рынке продуктовом, наречья песнею звучат, не всякого поймёшь суть слова - помогут жест и мягкий взгляд. |
- А в необычном ресторане улыбки щедро дарит Нотарь … Возможно, встретимся там с вами, отбросив бренные заботы |






![]()