Это цитата сообщения Наталья_Ивушка Оригинальное сообщение

Родильна обрядовість

«Не можна вишивати», «Не можна переступати через мотузку», «Не дивитися на пожежу»… Такого роду заборонами для вагітних вже нікого не здивуєш, а от цілий ряд ритуалів, пов’язаних із процесом народження дитини, залишається невідомим.
Пологи приймала жінка, відома під назвою повитуха, баба-пупорізка, баба-бранка та ін., яка мала досвід та знання з медицини. Вона ж відрізала пуповину: дівчинці на гребені (щоб пряла), хлопцеві на сокирі або книжці (щоб був господарем, грамотним). Сам пуп зберігали в скрині до семи років, а тоді дитина мала його розв’язати, щоб стати здібною до усіх видів робіт.

Для того, щоб наділити дитину добрим здоров'ям, у колиску клали жито у полотняній торбинці що виконувало роль ортопедичного матрасу, а сучасний педагог сказав би, для розвитку дрібної моторики. Оберегом від злих очей була пов’язана на руку червона нитка, у наш час доведеним є факт, що через певні психологічні особливості нашого мозку ми звернемо свою увагу таки на неї, а не на дитину.

Велику увагу приділяли купелі. Сюди клали пелюстки півонії, любисток, м’яту, хліб, лили свячену воду, мед, молоко. Люди вірили, що цим вони своїй дитині надають певних рис, захищають від злих сил, а сучасна медицина довела, що результатом таких ритуалів була заспокійлива і протизапальна дія.
Якщо на голівці дитини була плівочка, яку у народі називали «сорочкою», то про таку дитину казали «Народилася у сорочці» і зберігали плівку як талісман.

Відвідини маленької дитини сторонніми людьми були небажаними, бо захисне енергетичне коло ще не сформувалося. Це знайшло своє відображення на деяких стародавніх іконах, на яких Матір Божа зі своїм маленьким сином мають один німб на двох. Наша медицина теж застерігає від частих відвідин новонароджених тому, що в цей період їх легко інфікувати.

По деякім часі наші предки справляли родини, на які приходили лише жінки і приносили подарунки: пиріжки, калачі, мед, полотно. Перші згадки про цей обряд зустрічаємо у багатьох давніх джерелах.

Кумів обирав батько або повитуха, відмовлятися було гріхом. Це допускалося лише тоді, коли просили дівчину вперше бути хресною для дівчинки, а порубка для хлопчика. Також причиною до відмови могли бути критичні дні (бо дитина могла плямами покритись) або вагітність (бо дитина в лоні буде хрещена двічі). Якщо в родині часто вмирали діти, то за хресних кликали першого стрічного.
Перед хрещенням дитину треба було скупати у непочатій воді (перша набрана з криниці після співу півня). Кум ішов на хрестини з хлібом, а кума з полотном,яке називали крижмом, не використовували будь-де і могли з нього щось шити лише дитині або батькам.
Під час хрещення кумі за пазуху клали монети (багатство), хліб (ситість), олівець (грамотність), цукор (солодко).
Далі було застілля для родичів та сусідів, по закінченні якого гостям давали калачі з квіткою, одруженим – з одною, а неодруженим – з двома – для пари.

Коли дитина досягала річного віку, відбувався обряд пострижин. Перше пасмо зрізав хресний батько і віддавав матері на збереження. Це волосся треба було спалити у перший день весни.