Дощі заливають своїми сльозами вулиці,
в калюжах ховають невидимі привиди-душі.
А ти чому плачеш, осене? Хіба разом з ними журишся?Хіба тобі не байдуже?Вітри залишають вірші на листі опалому,
розносять рядки по різних околицях міста.
Та ти їх збираєш й читаєш, хоч може вони є невдалими,
спустошеними, з відсутністю будь-якого змісту.Чому ти нещасна й прекрасна водночас, осене?
І смуток чому запиваєш сухим вином?З юності вийшла давно, стала дорослою,
й зосталась самотньою
в кімнаті
з самотнім
вікном
[586x393]