Я хочу прокидатися в радості і засинати з посмішкою на устах !

Зараз, коли мою країну роздирає на шматки "кремлівська путінська хунта", та кожен день в новинах нам повідомляють про чергові втрати серед наших солдат та громадян, я чомусь сьогодні прокинулась з нестримним бажанням розмовляти тйльки українською мовою.

Це для мене незвично, бо моею звичною і постійною мовою є російська, не тому що вона мені подобається, а тому, що нас завжди до неї привчали ще зі школьних років. Та й у моєму рідному місті Харкові, російська є чомусь головною мовою в усіх установах , крамницях, тощо і в моїй родині теж ...

Сьогодні я відчула, що дуже втомилася від новин , може не так було б боляче, якби нам не повідомляли, що абсолютна більшість російських громадян підтримують окупацію і війну в нашій країні !

Не може мій розум зрозуміти цих росіян, не можу їм і поспівчувати...

Але ж серед них були і друзі , і родичі. Хто ж так попрацював, щоб досягнути такого обсягу ненависті і підлості серед них?

Як же вони збираються з цим жити далі?

Як же вони не розуміють, що кров не змивається! Ніколи!

Відчуваю, що вже ніколи не зможу звернутися до них "не злим, тихим словом", хай пробачить мене наш Тарас Шевченко!

Може це мій накопичений за ці місяці біль за мою країну...

Але я хочу прокидатися в радості і засинати з посмішкою на устах ! Я не хочу, щоб в моїй країні хазяйнували негідники та вбивці!

Слава Україні! Вічна пам,ять героям!