Это цитата сообщения livres Оригинальное сообщение

Одного разу черепаха вирушила у тривалу подорож до озера, в якому жили її діти. Йшла дуже довго. Через три дні вона подолала шосту частину шляху і вирішила під каменем відпочити. У цей час учень прогулювався по дорозі. Побачивши під каменем черепаху, він вирішив, що вона повзе до старого ставку, до якого йти йому було п'ять хвилин. Учень відніс черепаху назад до ставка і, задоволений тим, що зробив добру справу повернувся в школу. Через тиждень він знову прогулювався по тій же дорозі і побачив під каменем черепаху. "Бідна, ти знову тут опинилася! Підемо, я віднесу тебе додому". Залишивши черепаху біля ставка, він повернувся до школи в чудовому настрої. Увечері у нього піднялася температура, і всю ніч йому було дуже погано. А в цей час стара черепаха гаряче молилася: "Господи, хоч би цей перехожий захворів і перестав гуляти по дорозі! Господи допоможи мені дістатися до озера і побачити своїх діток!". Вранці до учня зайшов Учитель. - Як ти себе почуваєш? - Трохи краще. Ніколи мені не було так погано. - Що ж поганого ти вчинив? - Абсолютно нічого! - Може у тебе були погані думки? - Ні, я стежив за думками і за вчинками. Я нікому не робив зла, навпаки, тільки допомагав. - Кому ж? - Старій черепасі. Вона постійно траплялася мені на шляху під час прогулянок. Сонце палило нещадно і черепаха ховалася за каменем. Двічі я відносив її додому, до ставка. - Як ти дізнався, що їй було потрібно? Ти з нею розмовляв? - Я не говорив з нею. І так було зрозуміло, що вона йшла до води. - Так, - посміхнувся Вчитель - довго ж довелося молитися старій черепасі, щоб більше не зустрічатися з тобою на тій дорозі!