Ми гинемо від того, що занадто багато думаємо. Ми повільно вбиваємо себе, намагаючись думати про все навкруги. Думати. Думати. Думати. Ніколи не можна повністю довіряти людському розуму. Це смертельна пастка.

Ви ніколи не будете вільні, поки не звільнитеся з темниці своїх власних фальшивих думок.

Перш, ніж говорити, слухайте. Перш, ніж робити, думайте. Перш, ніж критикувати, почекайте. Перш, ніж молитися, пробачте. Перш, ніж кидати, спробуйте ще раз!

Досить думати про все, що може піти не так — краще заздалегідь захоплюватися тим, що може піти так, як потрібно.

Зайві думки — вірний шлях до створення проблем на порожньому місці.

У цьому світі немає нічого, що може турбувати вас більше власних думок.

Турбуватися намарно — це як сидіти в кріслі-гойдалці. І те, і інше допомагає вам чимось зайняти свій час, але у результаті ні до чого не призводить.

Не намагайтеся обдумати усі можливі варіанти. Ви не можете контролювати все навкруги. Розслабтеся.

Дорогий розуме, досить стільки думати ночами. Мені треба виспатися.

Часом ми самі позбавляємо себе щастя, “накручуючи” себе шкідливими думками.

Не псуйте собі новий день думками про проблеми, що залишилися у минулому. Нехай там вони і залишаються.

Спокійному розуму простіше почути тихий голос інтуїції за криком страху.