Чому так плаче скрипка в скрипаля?
Чому цей плач так серце моє крає?
До щему мою душу спопеля
І холодом усе єство проймає.
Бо як болять в мені її жалі
За тим, чого ніколи не вернути,
А падолист кружля, мов журавлі,
Якого не спинити, не збагнути.

Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай,
Ніжно, щиро, як кохана,– промовляй,
Своїм співом моє серце  звеселяй
Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай, грай.

Із року в рік той жаль мене пройма.
Душа болить і не знайдеться слова.
Хоч білить скроні подихом зима,
Та в серці квітне ніжна твоя мова.
Чому ж мені далася ти взнаки,
Що із лиця сльозу утерти мушу?
Тобі одній несу через роки
Свою любов, свою бентежну душу.

Слова: Володмир Домшинський  Музика: Станіслав Городинський   
Виконує: Василь Клемпоуз

Людмилка56