![]() ![]() Закрийте ж-бо вуха, кому це не мило - Кому не приємно, кого це знудило ... А я не замовкну, бо маю сказати Землі, що родила, Землі, що як Мати! Що ніжила ніжки нічною росою, Ростила волосся, сплітала косою. Не спала ночами, коли лихорадить Гортала і гріла, зціляла порадой. Раділа за мене!... Люблю тебе, Нене. Що тільки свободною маєш нахнення. Я знаю, якщо твоє серце не вільне - Бунтує воно, калата божевільно! За мир - ти життя і дітей віддавала З скорботою, з біллю, біль терпіти навчала. Була відчайдушною, страху не знала, Якщо було треба - Вставала! Вставала! Пробач мені, Земле, я маю признатись, Що діти твої тебе стали стидатись. На "тин" поглядають сусідський - він вищий І заздрістю хворі. Та заздрість та - нищить ... "Гравці" в єфорії, шматками шматують По черзі лютують або салютують! Ти те, що їм треба, ти щастя їх карта, Ти, й справді, нівроку - суперників варта ... Пробач, що словами я ріжу відверто, Не лячні вони, бо ти сильна і вперта, Довірлива трішки, красива та добра. А в гніві ти щира і дуже хоробра! Спасибі тобі, що мене народила, В мені твоє серце, в мені твоя сила. Мене ти навчила співати, кохати, Сліпим і холодним тепло віддавати. За всіх, моя Земле, не можу сказати ... Та ти вже навчилась таке пробачати! Не чути принижень, не бачити зради - Це хто ж таке зможе?? Ти, Земле ... І Мати ... Закрийте ж-бо вуха, кому це не мило, Кому не приємно та вже закортіло. А я не замовкну, бо хочу сказати: Україно, я горда, що ти - моя Мати!!! © |
Рамочка від Наталя_Івушка