Это цитата сообщения Капельдудкина Оригинальное сообщение

подана возможность прочесть на украинском и русском языках:

[640x434]

Імперія зла(йна) Світ поволі вчиться протистояти руйнівному впливу Кремля: Спостерігаючи за світовою політикою, хтось скаже, що це час гібридних воєн, хтось назве керованим хаосом, а хтось – новими спробами відновити біполярну систему. Коли американський президент Рональд Рейґан, професійний актор, метафорично назвав Радянський Союз «імперією зла», то він не був дуже далеким від істини. Бо СРСР для всього західного світу від самого початку був головним ініціатором конфліктів на планеті. А якщо й не був їх прямим призвідником, то вже точно не оминав навіть найменшого шансу роздмухати черговий кривавий конфлікт. 

Навіть якщо припустити, що в Радянському Союзі були щирі прихильники комуністичного ладу, які вважали його дуже прогресивним і мріяли поширити його на увесь світ, то те, що вони збудували у себе, мало би вгамувати їхні наміри вже на самому старті. У Радянському Союзі особливо гордилися модернізацією, індустріалізацією, перемогою над фашизмом і нацизмом. Але чомусь ніхто не подумав, якою ціною це все було реалізовано. І навіть якщо припустити, що СРСР здійснив неймовірний модернізаційний стрибок, то обов’язково треба згадати, скільком людям це коштувало життя. Радянці дуже любили перераховувати свої досягнення: загальна шкільна освіта, безкоштовна охорона здоров’я і т.д. Але чомусь забували згадати те, що ніхто з європейських народів не зупинився на місці: скрізь була впроваджена загальна шкільна освіта, проведена модернізація, але не ціною мільйонів людських життів.

Тобто Радянський Союз, побудувавши тоталітарну, потім авторитарну нелюдську систему, де люди почувалися нещасливими, хотів будь-якими способами нав’язати її решті світу. «Країни соціалістичного табору», «країни, що розвиваються» не були аж ніяк добровільними учасниками радянських експериментів. Східна Європа просто мріяла звільнитися від Ялтинського диктату, але вирватися з радянських обіймів не було можливості. Кожного разу там, де ступала нога радянського військового солдата або радника, починалися проблеми з демократією, економікою та особистими свободами громадян. Кожного разу західний світ мав придумувати якісь хитрощі та методи, щоб зупинити СРСР або не піти на компроміси надто великою ціною.

І якщо Радянський Союз був страшним ядерним монстром, з яким хочеш не хочеш треба було рахуватися, то сучасна позиція Росії, яка полягає на тому, що її також всі у світі мають боятися, бо вона має особливі права на підставі історичних досягнень – сприймаються як профанація здорового глузду.

Якщо керівництво сучасної Росії заявляє, що його держава мусить мати особливі преференції на підставі колишніх історичних завоювань, то варто розібратися, що ніс світові радянський режим і які цінності того минулого захищає Російська Федерація тепер? І що, відверто кажучи, Росія пропонує тепер світові?

Після розвалу СРСР, який Владімір Путін назвав найбільшою катастрофою ХХ століття – зауважте: не сталінські репресії, не трагедію Другої світової війни, не Голодомор і не Голокост – здавалося, що світ отримує шанс на вільний подальший розвиток. Ні, ситуація дуже швидко змінилася. Росія швидко оговталася і заходилася відновлювати «былую славу». І знову питання в тому, яку саме славу? Відповідь, на жаль, проста: славу країни, яку всі боялися. Теперішні російські медіа рясніють заголовками: «Захід злякався Росії», «Німці бояться російських танків», «Британців перелякав парад російських винищувачів», «Нова російська зброя здатна за кілька хвилин знищити населення великої країни ЄС».

Зрозуміло, що це все дії для внутрішнього попиту. Але це, на жаль, діє. Зауважте, світ не знає сучасних російських винаходів, які б покращили людству життя. Світ постійно змушений реагувати на те, для, яких невластивих, а то й деструктивних цілей використовує Росія всі ці винаходи і досягнення. Настала ера інтернету, з’явилися нові можливості для людської комунікації, розвиваються соціальні мережі. Весь світ захоплено користується новими можливостями комунікування. Що робить Росія? Так, організовує для маніпуляцій суспільною думкою фабрики тролів, підрозділи ботів, хакери здійснюють атаки на незалежні видання, втручаються у виборчий процес. Цифрові медіа беруться під державний контроль і створюються нові пропагандистські канали, спрямовані на деструкцію та маніпуляції.

Виникає питання: для чого і заради чого? Як не дивно, але для того, щоб насолити всьому світові, щоб «жизнь малиной не казалась». І це все під акомпанемент: ми звикли, ми потерпимо, але й вам не дамо насолоджуватися життям. Стає страшно, коли суспільство велетенської держави мріє про те, щоб їх боялися. Коли ледь не національною ідеєю стає бажання зіпсувати життя іншим, нагадити скрізь, куди дотягнеться Росія. Так світова «імперія зла» перетворюється на «імперію лайна». А як все починалося!

Історики добре обізнані ще з ленінськими планами здійснення світової соціалістичної революції, які насправді були прагненням комуністичної Росії до світової гегемонії. Обравши собі в союзники найбільш чисельну соціальну групу на планеті – «трудящих», російські більшовики замахнулися на світовий експеримент. Вони знали, що трудящих найлегше купити ідеями соціальної справедливості та рівності. Тому розуміли, що союзники у них не переведуться і по «національних квартирах» не розбіжаться.

Гігантський соціальний експеримент в ім’я великої ідеї потягнув за собою десятки мільйонів жертв та сотні мільйонів зламаних життів. Він планувався як величезне звільнення, а став на десятиліття прикладом страшного закабалення людей, яке через ГУЛАГи можна прирівняти до рабства. І якщо світ вже давно осудив етнічні чистки та геноциди як злочини проти людяності, то про чистки цілих соціальних груп говориться так, ніби не все так пішло як планувалося, але раціональне зерно в тому нібито було. Такий підхід є вкрай цинічним і несправедливим не тільки до пам’яті всіх жертв, але й дуже шкідливим з огляду на майбутнє.

Шкідливість такого «недоговорювання» полягає в тому, що дає наступним поколінням, для яких «червоний терор», боротьба проти буржуїв та кулаків, система ГУЛАГу та масові репресії проти окремих соціальних та національних груп, є лише сторінками в підручнику історії. І вони дійсно, особливо коли знову зміниться кон’юнктура, почнуть шукати непогані та навіть корисні сторони в радянському режимові, причому у всіх його історичних періодах.

Радянська комуністична ідеологія, як іржа, роз’їдала традиційні устої, на які й могло опиратися стійке суспільство: непорушність приватної власності та людське життя як абсолютну цінність. І прошу тут не плутати комунізм, а точніше більшовизм, із марксизмом та соціал-демократією. З їх боротьбою за соціальні права та демократизацію суспільства. Але от намір більшовиків знищити приватну власність як головну причину експлуатації був не чим іншим, як спробою перетворити величезні маси на слухняних рабів.

Якщо уважно придивитися до минулого людей в СРСР, то стає очевидним, що щастя було вдаваним, а в період застою громадяни почувалися захищеними тільки тому, що не мали з ким порівняти свою ситуацію. Якщо б вони могли побачити, як функціонувала система соціального захисту в скандинавських країнах, якби порівняли працю на голландських фермах із радянськими колгоспами або хоч раз побували на відпочинку в ролі німецького туриста на якомусь із теплих морів, то Радянський Союз попри весь репресивний апарат розвалився б набагато раніше.

Але за «залізну завісу» з СРСР випускали тільки перевірених товаришів, які до всього мали стежити за кожним кроком один одного. Для 99% невиїзних залишалася пропаганда, яка супроводжувала від дитинства і до смерті по старості. І люди вірили, чулися щасливими, що народилися не в капіталістичному світі, де «людина людині – вовк». Вони добровільно йшли на службу в радянські спецслужби, відчуваючи себе причетними до великої справи – звільнення всього світу від експлуатації.

У радянський час була своя каста привілейованих. Ними були партноменклатура та дипломати. Поливаючи брудом західну модель, ці люди правдами і неправдами випихали своїх дітей на осоружний Захід. Безсоромно користалися забороненими плодами того світу і були готовими продати рідну матір за те, щоб хоча б кілька років пожити там, де так «погано», а не тут, де дуже «добре».

Нічого це вам не нагадує? Російська пропагандистська машина безустанно шельмує західний світ, розповідає, як мало йому лишилося. Закликає консолідуватися навколо цінностей «русского міра» і витрачає мільярди доларів на антизахідну пропаганду. А тим часом діти та сім’ї російської державної й політичної еліти десятиліттями живуть на Заході. Навчаються в найкращих школах та університетах і не пов’язують свого майбутнього з Росією.

Російські олігархи тримають свої накрадені капітали у західних банках. Воліють утримувати сім’ї в Лондоні або Женеві. Але зовсім не протестують проти очманілої політики Путіна за будь-яку ціну змусити Захід шанувати (боятися) Росію.

Здавалося, що антидоту на російські пакості у західного світу нема. Озброївшись принципом, що в умовах «постправди» дозволено все, та корумпуючи західних політиків, державних діячів і медійників, Росія встигла напаскудити скрізь. Але світ поволі оговтується. Шкода тільки, що реакція американської політичної системи проявилася так пізно і тільки після того, як Росія замахнулася на саму демократичну виборчу систему в США. Але світ – на шляху до одужання, це показали результати виборів у Франції, Німеччині та останні події у США. Напевно, воно мало так і статися. Росія мала перейти еволюцію від «імперії зла» до всесвітньої парії. А далі побачимо.

Василь Расевич

https://zaxid.net/imperiya_zlayna_n1440390 

*********************** на русском языке: "Империя зла дерьма." Мир медленно учится противостоять разрушительному воздействию Кремля: Наблюдая за мировой политикой, кто-то скажет, что это время гибридных войн, кто-то назовет управляемым хаосом, а кто-то - новыми попытками восстановить биполярную систему. Когда американский президент Рональд Рейган, профессиональный актер, метафорически назвал Советский Союз «империей зла», то он не был очень далек от истины. Поэтому СССР для всего западного мира с самого начала был главным инициатором конфликтов на планете. А если и не был их прямым зачинщиком, то уж точно не обходил ни малейшего шанса раздуть очередной кровавый конфликт. Даже если предположить, что в Советском Союзе были искренние сторонники коммунистического строя, которые считали его очень прогрессивным и мечтали распространить его на весь мир, то, что они построили у себя, должно было успокоить их намерения уже на самом старте. В Советском Союзе особенно гордились модернизацией, индустриализацией, победой над фашизмом и нацизмом. Но почему-то никто не подумал, какой ценой это все было реализовано. И даже если предположить, что СССР осуществил невероятный модернизационный скачок, то обязательно надо вспомнить, скольким людям это стоило жизни. Советские очень любили перечислять свои достижения: общее школьное образование, бесплатное здравоохранение и т.д. Но почему-то забывали упомянуть то, что никто из европейских народов не остановился на месте: везде было внедрено общее школьное образование, проведена модернизация, но не ценой миллионов человеческих жизней. То есть Советский Союз, построив тоталитарную, затем авторитарную нечеловеческую систему, где люди чувствовали себя несчастными, хотел любыми способами навязать ее в остальном мире. «Страны социалистического лагеря», «развивающиеся» не были отнюдь добровольными участниками советских экспериментов. Восточная Европа просто мечтала освободиться от Ялтинского диктата, но вырваться из советских объятий не было возможности. Каждый раз там, где ступала нога советского военного солдата или советника, начинались проблемы с демократией, экономикой и личными свободами граждан. Каждый раз западный мир должен придумывать какие-то хитрости и методы, чтобы остановить СССР или не пойти на компромиссы слишком большой ценой. И если Советский Союз был страшным ядерным монстром, с которым хочешь не хочешь надо было считаться, то современная позиция России, которая состоит в том, что ее также все в мире должны бояться, потому что она имеет особые права на основании исторических достижений - воспринимаются как профанация здравого смысла. Если руководство современной России заявляет, что его государство должно иметь особые преференции на основании прежних исторических завоеваний, то стоит разобраться, что привносил миру советский режим и какие ценности советского прошлого защищает Российская Федерация теперь? И что, откровенно говоря, Россия предлагает миру в XXI веке от РХ ? СССР прекратил существование - казалось, что мир получил шанс на свободное дальнейшее развитие. Но Владимир Путин назвал развал СССР величайшей катастрофой ХХ века - заметьте: не сталинские репрессии, не трагедия Второй мировой войны, не Голодомор и не Холокост. РФ под президентством Путина очень быстро изменила ситуацию. Россия стала восстанавливать «былую славу». И снова вопрос в том, какую именно славу? Ответ, к сожалению, прост: славу страны, имя которой - ИМПЕРИЯ ЗЛА. Нынешние российские медиа пестрят заголовками: «Запад испугался России», «Немцы боятся российских танков», «Британцев перепугал парад российских истребителей», «Новое русское оружие способно за несколько минут уничтожить население большой страны ЕС». Понятно, что это все действия для внутреннего спроса. Но это, к сожалению, действует. Заметьте, мир не знает современных российских изобретений, которые улучшили человечеству жизнь. Мир постоянно вынужден реагировать на несвойственные, а то и деструктивные цели использования Россией всех этих изобретений и достижений. Наступила эра интернета, появились новые возможности для человеческих коммуникаций, развиваются социальные сети. Весь мир восторженно пользуется новыми возможностями общения. - Что делает Россия? - Организует для манипуляций общественным мнением фабрики троллей, подразделения ботов, хакеры осуществляют атаки на независимые издания, вмешиваются в избирательный процесс. Цифровые медиа берутся под государственный контроль и создаются новые пропагандистские каналы, направленные на деструкцию и манипулирование. Возникает вопрос: для чего и ради чего? Как ни странно, но для того, чтобы насолить всему миру, чтобы «жизнь малиной НЕ казалась». И это все под аккомпанемент: мы привыкли, мы потерпим, но и вам не дадим наслаждаться жизнью. Становится страшно, когда общество гигантского государства мечтает о том, чтобы их боялись. Когда едва ли не национальной идеей становится желание испортить жизнь другим, нагадить везде, куда дотянется Россия. Так мировая «империя зла» превращается в «империю дерьма». А как все начиналось! Историки хорошо осведомлены и с ленинскими планами осуществления мировой социалистической революции, которые на самом деле были стремлением коммунистической России к мировой гегемонии. Выбрав себе в союзники наиболее многочисленную социальную группу на планете - «трудящихся», российские большевики замахнулись на мировой опыт. Они знали, что трудящихся легче купить идеями социальной справедливости и равенства. Поэтому понимали, что союзники у них не переведутся и по «национальным квартирам" не разбегутся. Гигантский социальный эксперимент во имя великой идеи потянул за собой десятки миллионов жертв и сотни миллионов сломанных жизней. Он планировался как огромное освобождение, а стал на десятилетия примером страшного закабаления людей, которое через ГУЛАГи можно приравнять к рабству. И если мир уже давно осудил этнические чистки и геноцид как преступления против человечности, то о чистке целых социальных групп говорится так, будто дело пошло не так, как планировалось, но рациональное зерно в том якобы было. Такой подход является крайне циничным и несправедливым не только к памяти всех жертв, но и очень вредным для будущего человечества. Вред такого «недоговоривания» заключается в том, что дает будущим поколениям, для которых «красный террор», борьба против буржуев и кулаков, система ГУЛАГа и массовые репрессии против отдельных социальных и национальных групп, есть только страницы в учебнике истории. И они (будущее поколение) действительно, особенно, когда снова изменится конъюнктура, начнут искать неплохие и даже полезные стороны в советском режиме, причем во всех его исторических периодах. Советская коммунистическая идеология, как ржавчина, разъедала традиционные устои: незыблемость частной собственности и человеческую жизнь как абсолютную ценность - устои, на которые только и могло опираться устойчивое общество! И прошу здесь не путать коммунизм, а точнее большевизм, с марксизмом и социал-демократией. С их борьбой за социальные права и демократизации общества. Но вот намерения большевиков уничтожить частную собственность, как главную причину эксплуатации, был не чем иным, как попыткой превратить огромные массы в послушных рабов. Если внимательно присмотреться к прошлому людей в СССР, то становится очевидным, что счастье было притворным, а в период застоя граждане чувствовали себя защищенными только потому, что не имели с кем сравнить свою ситуацию. Если бы они могли увидеть, как работала система социальной защиты в скандинавских странах, если бы сравнили работу на голландских фермах с советскими колхозами или хоть раз побывали на отдыхе в роли немецкого туриста на каком-то из теплых морей, то Советский Союз при всем репрессивном аппарате развалился бы гораздо ранее. Но за «железный занавес» из СССР выпускали только проверенных товарищей, к тому же они должны были следить за каждым шагом друг друга. Для 99% невыездных оставалась пропаганда, которая сопровождала с детства и до смерти по старости. И люди верили, считали себя счастливыми, родившись не в капиталистическом мире, где «человек человеку - волк». Они добровольно шли на службу в советские спецслужбы, чувствуя себя причастными к великому делу - освобождение всего мира от эксплуатации. В советское время была своя каста привилегированных. Ими были партноменклатура и дипломаты. Поливая грязью западную модель, эти люди правдами и неправдами выталкивали своих детей на противный Запад. Беззастенчиво пользовались запрещенными плодами того света и были готовы продать родную мать за то, чтобы хотя бы несколько лет пожить там, где так «плохо», а не здесь, где очень «хорошо». Ничего это вам не напоминает? Российская пропагандистская машина неустанно шельмует западный мир, рассказывает, как мало ему осталось. Призывает консолидироваться вокруг ценностей «русского мира» и тратит миллиарды долларов на антизападную пропаганду. А между тем дети и семьи русской государственной и политической элиты десятилетиями живут на Западе. Учатся в лучших школах и университетах и ​​не связывают своего будущего с Россией. Российские олигархи держат свои наворованные из карманов трудящихся РФ капиталы в западных банках. Предпочитают содержать семьи в Лондоне или Женеве. Но совсем не протестуют против шальной политики Путина любой ценой заставить Запад уважать (бояться) России. Уже казалось, что противоядия на российские пакости у западного мира нет. Вооружившись принципом, что в условиях «постправды» разрешено все, и коррумпируя западных политиков, государственных деятелей и медийщиков, Россия успела нагадить везде. Но мир медленно оправляется. "Озабоченный" взгляд Европы изменился на осуждающий. Жаль только, что реакция американской политической системы проявилась так поздно и только после того, как Россия замахнулась на самую демократическую избирательную систему в США. Но мир - на пути к выздоровлению, это показали результаты выборов во Франции, Германии и последние события в США. Наверное, так и должно произойти. Россия должна пройти эволюцию от «империи зла» к всемирно забракованным. А дальше посмотрим. Василий Расевич