Час робити висновки і збирати каміння. Ця перша зустріч була безумовно останньою, я отримав знак, підсвідомо засвоїв його значення, але майже три місяці не хотів в нього вірити. Все на світі можливе, надто різноманітний світ, «але не зі мною» - розповсюджена захисна формула страуса, функції, що підтримує уражену свідомість від зриву у безодню. Мій власний світ потроху задкує у звичний йому вимір, наче після війни. Його руїни безбарвні, речі, що оточують мене, втратили зміст і перетворились на купу мотлоху, і на мене чекає вибір, чи братись за відбудову, коли не певен, що стачить на це сили і натхнення, чи кинути все на повільне вмирання. Дні схожі один на одного, туга, апатія відійшли у небуття, літо запам’яталось гарячим вулканом, який спромігся сам приборкати власну стихію і знищити в собі небезпечну отруту відчаю і безнадії. Музика кожного дня – гомінка автострада за вікном, ніяких відчуттів, лабораторія мозку запустила знеболювальне в серію.