«Випадковість, ненавмисність, хаотична безцільність того, що з тобою відбувається, так стомлює і знесилює душу, що починаєш шукати значення символу там, де будь-яке значення явно відсутнє. Переконуєш себе, що життя запрограмоване бодай у головних, опорних пунктах, а насправді - ти просто учасних броунівського руху – безладної метушні людських молекул. Несподіваний поштовх кидає тебе вперед, або вбік, або назад, а там другий поштовх – і ти летиш прямо у протилежний бік, а тоді з глибокодумним виглядом намагаєшся осягнути суть своїх рухів…»