Галина Українка
Пробач, що не поруч з тобою іду
В Донецьку на плаху, мій брате!
Пробач, що не можу відвести біду
І навіть за руку узяти....
Пробач... Ти мене стільки днів захищав
В руїнах аеропорту...
Під шквалом вогню дні і ночі не спав.
Ти з кіборгів сильних когорти.
Пробач, Я не в змозі тебе обійнять,
Щоб сили і духу додати,
В невідворотності данного дня
Я хочу з тобою стояти.
За наш рідний край, неба синь - Україну,
За дім, за дітей, за сім*ю,
За правду, за волю, червону калину,
Що віру нам в серці дають.
Пробач... Це - Голгофа твоя, розпинання.
І важко нести хрест тяжкий.
Не бійся нічого, мій брате названий...
Не опускай голови...
Я знаю, вже скоро заплачуть іуди,
Що в спину штовхаючи вірять брехні.
Як боляче бачити: люди - не люди.
Пробач, якщо можеш, і їх.
