Забагато фільмів.. Мені вже починає здаватися, що я лише те й роблю, що їх описую.. Не щоденник, а якийсь вже каталог. Але, "що б ти не зробив у житті, це насправді не має значення, однак дуже важливо що ти це зробив, бо ніхто інший, цього не зробить..." Пусте..

Це мій десерт. Писати що-небуть.. А десерт не можна відкладати на потім, раптом метеорит впаде, чи ще що вб"є.. назавжди.. То нехай це трапиться за чимось приємним..
Так казала головна героїня фільму, і не дарма казала, бо в нормальних кінострічках нічого зайвого не буде. Є правда в цих словах, безмежна істина!.. А ще, іноді принципи треба змінювати, залежно від ситуації, що вона теж робила.. Бо їсти десерт на перше означає не думати про майбутнє, жити одним днем.. Це не погано, не добре.. В цьому, як і в усьому в житті можна відшукати свої плюси та мінуси...

От я лінива така вся, хочу - пишу, не хочу - не пишу.. І це не тільки писання стосується.. Треба вміти пробачати собі, я собі вже пробачила.. Таке теж казав герой фільму, можливо, тоді це прозвучало з гумором, а точніше - з іронією.. Але відійшовши від ситуації розумієш - кришталева правда. Те, що сталося, не повернеш, треба пробачати.. і робити висновки, їх ніхто не відміняв. Але пам"ятайте, що би не робили, "відбитки наших пальців ніколи не зітруться з життів, які ми торкалися"...

Люди приходять в наше життя, і ідуть.. Або ти ідеш.. Добровільно, чи примусово, але хтось іде.. "Приходить людина в твоє життя, і половина тебе говорить: "Ні, навіть не мрій", а інша половина: "Зроби її своєю навіки"..." Якій половині довіритися? Статистика каже, що першій.. Розум її підтримує.. А от серце.. Якби не воно, то і жити було б не цікаво!..

Висновок один - живи наповну.. Їж десерт першим майже щодня, але не забувай про гаряче, бо так довго не протянеш..
[404x600]