Не поспішай, як розум твій горить.
Від гніву серце рветься і болить;
Жалітимеш ти все життя потому
За тим, що натворив у мстиву мить. — Дмитро Павличко
«Прачі б'ють – Івана чуть», говорили колись у народі 2 травня, у день вшанування Івана Старопечерника. Адже раннє травневе сонце особливо парке, і тому у цей час жінки виносили до річок та ставків наткані за зиму сувої полотна, змочували їх у воді, збивали праниками і сушили — вибілювали на сонці.
Також у перші дні травня підмічали, якщо травень холодний — буде рік голодний, а як випадуть у травні 3 добрих дощі, то вродить хліба на 3 роки.
Микола Вілінський / Джерело: uk.wikipedia.org
2 травня 1888 року народився Микола Вілінський — український композитор, педагог. Він є автором симфонічних сюїт, кантат, вокально-хорових обробок українських, російських і молдавських народних пісень, романсів, камерно-інструментальних творів та ряду теоретичних робіт і статей. Микола Вілінський також вважається засновником баладного жанру в українській фортепіанній музиці.
Портрет Семена Климовського. Невідомий автор 19-го століття / Джерело: uk.wikipedia.org
Чи знаєте ви, що:
У пісні «Їхав козак за Дунай», яку вважають народною, є автор – це український козак, поет, політик та філософ 18 сторіччя Семен Климовський.
У свій час він був «знаним не менше, як 7 грецьких мудреців і шанованим в Україні між козаками і селянами, які приходили здалеку послухати його мудрих розмов і чудових віршів», писав про нього історик Микола Карамзін. Свого часу Климовський написав багато віршованих творів. Одну книжку «Про правду і великодушність добродійників» він подарував Петру І. Як відреагував на неї цар, невідомо. Однак дослідник В. Срезневський стверджує, що, прочитавши книжку, Петро І мав розгніватися. Попри все вона і нині зберігається у бібліотеці російської академії наук у Петербурзі.
Щодо пісні «Їхав козак за Дунай», то під її впливом писали свої твори українські і російські поети, зокрема, Л. Боровиковський, О. Пушкін («Козак»), О. Дельвіг («Поляк»). А Салтиков-Щедрін зазначав, що у найвіддаленіших куточках росії кожна баришня, яка не хотіла відставати від моди, виконувала цю пісню-романс.
У Європі ж вона стала популярною спочатку у Німеччині. На її тему музику писали Г. Вебер та Бетховен. Вона увійшла до збірки «Музикальні скарби німців», але у примітках зазначалося, що слова і музика пісні виникли в Україні. З Німеччини вона потрапила до Франції, Австрії, Чехії, Англії, а потім і до Угорщини. Текст пісні друкувався італійською, польською та іншими мовами, причому у перекладах вона залишалася майже без змін.
Оригінал пісні до сьогодні не зберігся. Нові покоління до неї додавали щось своє, проте її основа залишилася незмінною.