
10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років пішов з життя Тарас Шевченко. Сьогодні виповнюється 160 років зі смерті ідеолога та символа української національної ідеї, але ця дата пройшла непоміченою на державному рівні. Громадський діяч Ростислав Мартинюк зауважує в своєму блозі, що де-не-де по церквах відслужили панахиди (зокрема у храмі Різдва Христового на Подолі), але круглу дату ніяк не відзначили в громадський спосіб. Мартинюк нагадує як раніше відмічали роковини і задається запитанням, коли почали ігнорувати річниці смерті Тараса Шевченка.
1911 року 50-та річниця смерті Шевченка потужно відмобілізувала українську спільноту в 2-х імперіях – Австрійський та російській. Поліція московщини збилася з ніг, арештовуючи студентів по всій імперії – за участь у маніфестаціях на честь вже тоді меґа-відомого українця.
60-та річниця загубилася у війні – 1921-ого ще ніхто не знав кому належатиме Україна, а персона Шевченка для комуністів була як мінімум контроверсійною.
70, 80, 90 річниці смерті Шевченка теж потонули у війнах за Україну – в часи Голодомору, у Другій Світовій та відчайдушної боротьби переляканого СРСР із УПА.
А от 100 річницю з дня смерті Шевченка москва перетворила на небачене за все існування СРСР шоу. З одного боку цю дату червоні московіти використали для демонстрації стабільного окупаційного режиму в Україні . І навіть експорту совєтізму у всі кінці світу – під маркою конференцій і перекладів мовами світу “поета-демократа”.
Проте справжня причина цього збудження була ось ця:
У США “у вересні 1960-го за ініціативою Льва Добрянського було створено Комітет пам’ятника Шевченка. Його очолили президент Головної ради наукових товариств імені Шевченка Роман Смаль-Стоцький. … До справи долучилися також республіканці сенатор Джекоб Джевітс та конгресмен Елвін Бентлі.
У червні 1960 року резолюцію одностайно схвалила палата представників, а в серпні, напередодні закінчення сесії Конгресу, також одноголосно — сенат. 13 вересня її скріпив підписом президент Дуайт Ейзенхауер, і вона набула чинності як публічний закон 86-749…”.

Відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні, 27 червня 1964 р. Варту і охорону на відкритті, несли комбатанти 1-ї дивізії УНА. На фото колишній президент Дуайт Ейзенхауер, проходить вздовж строю українських ветеранів. Світлина: Андрій Чорний/фейсбук
Чи вдалося приборкати цю небезпеку московітам? До певної міри. Бо забалакуючи мертвого Шевченка, вони відкривали “вікна” для живих українців під окупацією. Легальне й потужне відзначення 100-річчя злісного ворога московщини гикнулося їм неодноразово. А пам’ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні таки відкрили – на 150 річницю з дня його народження.
Звісно, ніхто більше не згадував ні 110 річницю, ні 120 в СРСР. І навіть 150-та пройшла тихо в часи Януковича 2011. Тихо і зараз – на 160-ту...
Джерело
Серия сообщений "03 - март":