|
ДО 150 РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Обізвалась до світу Лесею, Як малим ще була дівчам. За недугою, за тілесною Не згасила огонь в очах. Понад нивами, понад плесами Спалахнула її зоря. Розсурмилося слово Лесине Між завітами Кобзаря! Стала казкою.Стала піснею – Розспівала примовклий світ. Зви́лась птахою буревісною, Пробудила зі сну нарід. Відкурликала десь журавкою У захмареній вишині – І прокинулась знову Мавкою В незабутній своїй весні… © К.К. «Обізвалась до світу Лесею», 2021
ЦЬОГО ДНЯ, 150 РОКІВ ТОМУ НАРОДИЛАСЯ ЛЕСЯ.
Її весна до мене говорила.
Її весна дивилася в віки.
Лилася з неї невичерпна сила,
Із кожної нетлінної строки.
Її весна у вишитому строї
Нестримно радісна, сміливо гомінка.
Білі сніги із скрині золотої.
Зелені квіти з майського вінка.
Весна шептала. Це, напевно, Леся,
Співала колискову у гаю.
І линули лелеки з піднебесся
Щоб діточок зачати у маю.
І віхоли, ще віхоли кружляли.
Блаженні душі споглядали світ.
І в синім небі янголи літали,
Крильми оберігали яблунь цвіт.
Її весна була ще молодою.
Без болю, без тривоги і жалю.
Вона вмивала талою водою
Біленьке личко наче з перкалю.
Вона лунала, Господи, лунала.
Її несли на крилах журавлі.
Вона кохала, Господи, кохала
Усі гаї й левади на землі.
Цей Лесин світ, ці первоцвіту весла,
І ця душа у кожному рядку.
Її весна давно уже воскресла
У срібному, весняному струмку.
Г.Потопляк.
Людмилка56 |