«Не цураймося своєї мови...
Цуратися мови – то цуратися народу...
Хто зраджує й кидає свою рідну мову та переходить на чужу,
той легко зрадить і батьківській вірі, і церкві,
і зрештою стане безвірним та бездушним перекидьком.» — Іван Огієнко
У народі 14 січня колись говорили «Старий рік у ноги – Новий у пороги». І тому з цим днем було пов’язано багато різноманітних повір’їв і прикмет. Зокрема, аби впродовж року були обновки, на старий Новий рік зазвичай одягали все нове, а інколи навіть одяг змінювали кілька разів. А для того, щоб на столі протягом року була смачна їжа, – готували різноманітні страви і серед них обов’язково було смажене порося.
Оскільки Василь Великий вважався покровителем землеробства, вдосвіта потрібно було засіяти збіжжям оселю. Здебільшого, це робили хлопчики, бо люди вірили, що вони приносять щастя, особливо Василі. Підмічали цього дня і погоду. Якщо 14 січня вранці зійде сонечко – весь рік буде щасливий, якщо падатиме сніг, рік буде щедрим на врожай.
Іван Огієнко 1926-го / Фото: uk.wikipedia.org
14 січня 1882 року в містечку Брусилові на Житомирщині народився Іван Огієнко (церковне ім’я Іларіон) – український церковний та громадський діяч, митрополит УАПЦ, мовознавець, історик церкви, педагог. Автор «Історії українського друкарства», «Історії української літературної мови», перекладів Біблії та Св. Письма українською мовою.
«Немає в людини нічого милішого над свою рідну землю.
Де хто народився, де провів свої дитячі роки, до тієї землі прив’язується він усією душею на ціле життя. А хто, буває, відірветься від своєї рідної землі, той мріє завжди про неї, як про святість найбільшу…» — Іван Огієнко
Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) / Фото: uk.wikipedia.org
Чи знаєте Ви, що:
День соборності України, який ми відзначаємо 22 січня, свого часу був введений як державне свято саме з ініціативи Івана Огієнка.
Відома пісня «Не питай, чому в мене заплакані очі», яка давно стала народною, має автора – Івана Огієнка.
Іван Огієнко помер і похований у Канаді. Він заповів передати на батьківщину свою бібліотеку, але за умови, що Україна та українська церква стануть вільними. Проте, канадська сторона вважає, що умови для виконання заповіту ще не настали, а тому не поспішає повертати нам доробок ученого.
Пісня «Не питай чого в мене заплакані очі» з к/ф «Гроза над полями» —
український радянський художній фільм 1958 року режисерів Юрія Лисенка та Миколи Красія, знятий на кіностудії імені Олександра Довженка за мотивами роману Анатолія Шияна «Гроза».