Фото: В′ячеслав Олександрович, сайт m.ukropen.net

Кожен 8-ий мешканець Латвії не має права обирати владу та працювати на державній службі. Багато російськомовних латвійців навіть помирають, так і не отримавши громадянства країни, в якій прожили все життя.

Рига, Агенскалнський ринок. П’ята година вечора. Продавчиня Олена Ходжаєва зачиняє торговельну точку із печивом та солодощами, знімає завіску і переодягається у літню сукню. Працювати їй тут залишилось недовго: 57-річна жінка вирішила прийняти російське громадянство і переїхати до Криму. Незабаром вона триматиме в руках власний громадянський паспорт із фотокарткою – уперше за останні 20 років.


Олена Ходжаєва, Рига, Латвія

Олена народилась у росії та переїхала до Риги у 1986 році. Вона одна з 262 тисяч так званих латвійських негромадян. Разом вони складають 12 відсотків населення країни. Такий статус після відновлення незалежності Латвії отримали колишні громадяни СРСР, які переїхали сюди після 1940 року, та їхні нащадки.

Абсолютна більшість негромадян – російськомовні. Вони не мають виборчих прав і не можуть працювати на державних посадах, зокрема і служити за контрактом в армії, працювати поліцейськими, адвокатами та фармацевтами. Схожа ситуація і в сусідній Естонії – щоправда, кількість володарів цього статусу там значно менша.

Російськомовні – загроза для латвійської державності?
“У радянський період в Латвії істотно змінився національний склад. Наприкінці 1980-х років частка титульної нації – латишів – складала тільки 52 відсотки від населення країни”, – пояснив екс-голова Конституційного суду Латвії Айварс Ендзіньш в інтерв’ю виданню Latvijas Avīze. Він упевнений, що це становило загрозу незалежності країни: “Якщо б у Латвії громадянство надали всім, то це ще велике питання, чи були б ми сьогодні в ЄС та НАТО або радше залишилися у зоні впливу росії”.

Окрім того, за радянських часів у всіх сферах суспільного життя Латвії використовували здебільшого російську мову. Тому до закону про громадянство потрібно було додати критерій про знання латиської мови, зазначає в інтерв’ю DW політолог Ілга Крейтусе. До того ж напочатку 1990-х років у риториці правих партій домінувала тема радянської окупації, а деякі радикальні сили навіть закликали до депортації російськомовних.

У підсумку в країні було запроваджено статус негромадянина – з того часу минуло 20 років. При цьому отримати громадянство можна через процедуру натуралізації – склавши іспит з латиської мови та історії країни, а також вивчивши гімн республіки.


Пам’ятник Свободи Рига, Латвія

Питання практичної вигоди
За 2 десятиліття кількість негромадян Латвії скоротилася втричі – у 1995 році їх було 700 тисяч. Щоправда через процес натуралізації пройшла лише незначна частина негромадян. Зменшення їхньої кількості пов’язано передусім зі смертністю. Водночас кілька тисяч людей отримують громадянство росії щорічно.

За даними дослідження Балтійського інституту соціальних наук, опублікованому восени 2014, натуралізація має передусім практичне значення. Негромадяни не можуть вільно працювати в інших країнах ЄС, тому нерідко через від’їзд із Латвії ідуть на проходження цієї процедури. Для тих, хто подорожує до росії, латвійське громадянсьтво не дуже вигідне, адже для в’їзду в країну громадянам Латвії потрібна віза. “А той, хто хоче працювати в поліції, наприклад, іде на іспит”, – розповідає співавторка дослідження Інесе Шупуле. Політичні права негромадянам не такі вже важливі, зазаначає вона.

Джерело