Латають своє дрантя. Їдять свою квасолю.
Хропуть і ремигають і прагнуть насолод.
І що до того їм, що корчишся ти з болю?
Щоб так страждать за нього -
чи ж вартий цей народ?

Але ж, але ж, але ж!.. Народ не вибирають.
І сам ти - тільки брунька у нього на гіллі.
Для нього і живуть.
За нього і вмирають,
ох, не тому, що він - найкращий на землі!

Ліна Костенко, поема "Циганська муза", 1989 рік
Фото Анни Сенік, малюнок Марини Соченко