Слухаю дощ, як музику душі... раптово
Відкрились серця і нема вороття
Ані дороги назад вже для нас немає
Лиш неземне тяжіння, ще, може, трохи каяття...
Слухаю серце твоє і стомлену душу,
Що раптом відкрились для мене
Отак у розлуці я бачу незриму тугу
Твоє життя стає моїм, моє ж - для тебе...
Як пазли, що втратили двоє, складаємо
Разом з тобою розгублену ніжність
Оту небезпечну межу...перетинаємо? -
Навіщо тепер та морозна свіжість...
А руки тремтять від цієї зустрічі -
Це наші серця купаються в ніжності й
Підказують -" Відпусти свої холодні ночі..
Ти довго чекала на нього у вірності..."