Буває, Батьку, що і плачу...
А особливо, коли бачу,
Як нашу юнь — вбива москаль!
Ох, як мені цих діток жаль!

Так! Ще — живий! І — не мовчу...
У ступі воду все товчу:
Бо хочу сплячих розбудити,
Щоб почали по-людськи жити.

Живий я, Батьку! А мовчати...
Не буду! Краще із гармати
Нехай стріляють по мені.
Я — був! Я — є! Ще — й на Коні!

Так! Заважаю сатані,
Та всім його відьмам брехливим!
Я — на Пегасі! На Коні!
У бій іду Господнім Дивом!

Що заважаю, це — я знаю!
А люд дурний — їх обирає...
Біжить кудись "голосувати",
Щоб демонів нових обрати...

Знімай ярмо із шиї, брате!
Беріть всі вила та лопати,
Якщо відсутні автомати!
Щоби "Бригаду" — з хати гнати!

Ну, схаменіться ж в своїй хаті!
Хай згинуть відьмаки пейсаті!
Хай буде — Гетьман на Коні!
То й прийде — Мир! Кінець війні!

... Бо не однаково мені,
Як топчуть люди нашу Славу,
Як зраджують свою ж Державу,
Щоб жити-гнити у гівні!

... Ох, — не однаково мені!

© Володимир Давидов