• Авторизация


Розбуди мене, мамо, з сонцем ... 15-09-2020 07:47 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Розбуди мене, мамо, з сонцем ...

 

3943621_lol1600109713 (700x485, 108Kb)

Розбуди мене, мамо, з сонцем
і насмаж пиріжків гарячих.
Разом сядемо під віконцем,
Даю слово — я не заплачу.
Бо я сильний, як ти казала,
У дитинстві порізав ногу,
Я терпів все, а ти сміялась
— Мій мужчина, моя підмога!
І війна так казала:
Сильний.

Ну, а звідки вже тої сили...
і не було сліз — тільки розпач,
коли кулі страшні косили.
Я заплакав один раз, мамо,
та так сильно, що небо знало.
Як Петра із Волині вбило,
певне серце на хвилю стало.
Він щось швидко шукав в кишені,
а душа вже чекала Бога,
фотографію дочки й мами.

Всі ридали і до знемоги.
І липкі від крові долоні,
рідне фото в руках гарячих.
Не кажіть — прошептав тихенько,
— Хай чекають і хай не плачуть.
То я, мамо, забрав то фото
і погладив, і помолився.
А Петро відійшов до Бога,
мені вірив та помилився.

Я не можу так жити, мамо,
і знайшов я його родину.
Там дівчатко тринадцять років
і матуся в старій хустині.
Ви від тата — вона кричала.
— Ну, коли вже він буде вдома?
І стрибала, кругом стрибала.
Я присів, подолала втома,
І НЕ ЗМІГ. Так, не зміг, матусю,
у очах так світилось сонце,
випив чаю, посидів трішки.

— Він приїде, дивись в віконце.
Отоді по дорозі, мамо,
я не плакав, волав від злості.
Ти пробач мене, моя квітко,
Лиш у снах тато прийде в гості.
Я пройшов всю війну, матусю,
Думав сильний та помилився.
Сльози бігли, тремтіли руки —
то солдат так ревно молився...

Автор: Світлана Дубницька


0_9c78b_b08106dc_S (15x17, 0Kb)

Рамочка від Наталя_Івушка

 

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Розбуди мене, мамо, з сонцем ... | soroka_beloboka - Дневник soroka_beloboka | Лента друзей soroka_beloboka / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»