Якби Земля могла заговорити,
Кричала б й голоси’ла день і ніч,
Бо сил немає більше так терпіти
Людських знущань... епох цілих, сторіч...

І мовчки біль свій зносити щоденно
Від тих, кого годує сотні літ.
Служити людям більше вже нестерпно,
Ще й на плечах тримати цілий світ -

Родити, зігрівати, напувати,
Ділитися щедро‘тами всіма...
Не вміємо ми Землю шанувати -
Жалю‘ до неі у людей нема.

Стараємось природу підкорити
Забувши, що вона, як ми - жива.
Якби Земля могла заговорити,
Давно б розповіла‘ такі дива...

Нам - людям берегти б іі навчитись,
Ростити хліб, розводити сади,
Не нищити, та вчасно зупинитись,
Бо недалеко всім нам до біди...

© Автор: Ирина Валь
Картинка: з відкритих джерел інтернету

Рамочка від BFlash