Офіцер-хірург під обстрілом запустив серце пораненого солдата.
А коли їхню швидку обстріляли, Влад накрив своїм тілом пораненого побратима й сам зазнав смертельного поранення…
Боєць, якого врятував Владислав, вижив.

— У 9-му класі Влад прийшов додому й сказав:
«Я хочу бути медиком». Згодом повідомив, що вже склав іспити та є зарахованим у медичний коледж, — пригадує мама лейтенанта медичної служби Владислава Трепка Ніна Миколаївна.

— 4 з половиною роки провчився в коледжі, став фельдшером, іще 6 років навчання в Буковинському медичному університеті, 3 роки інтернатури, потім магістратура.

13 років Влад ішов до своєї мети. Під час його чергування в обласній лікарні, коли виникали критичні ситуації, усі бігли до нього, бо він міг робити все. Він справді був хірургом від Бога…

Мобілізація застала Влада несподівано: йому зателефонували й сказали прибути у військовий комісаріат. Та він мав право не їхати на фронт, оскільки навчався в інтернатурі й міг узяти відстрочення.

— Я його так просила: «Сину, це лише телефонний дзвінок!». Але він мені сказав: «Мамо, я офіцер! Я маю бути там!». Зібрався за півгодини й пішов. А ми й гадки не мали, що все це так сумно закінчиться…

Джерело