Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув в нерівнім бою.
А я ж тебе, синку чекала весь час у відпустку!
А я ж тебе, синку так сильно, так сильно люблю!
Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе я́сний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
Лечу, моя мамо, за обрій, де сонечко красне,
Додому, до світла, туди, де немає війни.
А як же, мій сину, без тебе я буду тут жити?
І як залишу́ся одна на цій грішній Землі?
Немає вже сили, не можу вже більше терпіти
Цей біль, що у серці і в сивій моїй голові.
Прости, моя мамо! Прости, моя рідна матусю!
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. За тебе я тут помолюся,
Щоб Ангели Божі твій спокій завжди стерегли.
Не плач, моя ненько! Не плач, не тужи, не журися!
Мені вже тут легко, немає тут болю й журби!
Я з райського саду на тебе, матусю дивлюся,
А ти, моя рідна, за мене й за себе, живи!
