Неважливо, грішні ви чи праведні. Як палає бій
Мужньо ви рятуєте поранених попри страх та біль.
Бачив сам – з передової лінії ведете вогонь.
Зрозумів – від докорів сумління не врятує бронь.
Бо страшніш можливості загинути почуття вини
Перед вами – квіти з поля битви, ластівки війни.
Стали ви у час журби й випробувань до солдатських лав,
Довго у окопах я виборював рівність наших прав,
Рівність наших статей та обов’язків в полі й бліндажах.
І нехай під обстрілами боязко, був ще більший страх.
Лютий страх дивитись в ваші очі та лишитись сну
Знаючи – за спинами жіночими пережив війну.
Недостатньо сипати порадами там де бій тривав,
І кричати по тилах: «нас зрадили!» – то пусті слова.
Важко захищати рідну сторону від страшних атак.
Я – служив; тепер мені – не соромно. Тож скажу вам так:
Хай і не розвіялись примарами лихоліття дні,
Хоч біда висить густою хмарою, ви у цій війні
Переможете! Зарано вас хоронять! Тверда ваша стать!
Тільки жаль, що найміцніші «броніки» вас не захистять
Від лихого наклепу та ницості, й заздрісних думок…
Ластівки війни! Святі та грішниці! Бережи вас Бог!

Художник - Беата Куркуль
/На картині - ветеран АТО Дарина Рудик/
© Автор – Ігор Сичов